Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 6 червня 2006 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Єгер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 16 березня 2005 року,

беручи до уваги рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. З статті 29 Конвенції,

беручи до уваги надані декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі,

беручи до уваги зауваження, надані Урядом-відповідачем,

після обговорення виносить таку ухвалу:

Заявник, п. Віталій Федорович Шуліко, є громадянином України, який народився 1946 року та проживає в м. Горлівка Донецької області, Україна. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженими пані В.Лутковською, п. Ю.Зайцевим та пані І.Шевчук, Директором Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Факти у цій справі, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

У жовтні 1999 року заявник звернувся до Калінінського районного суду з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати зі свого роботодавця, ВАТ Горлівський завод "Реммаш". Рішенням від 12 листопада 1999 року суд присудив заявнику 3596,40 грн (1).

(1) На той час 687,41 ЄВРО.

6 грудня 1999 року Калінінський відділ державної виконавчої служби України Горлівського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження, але рішення не було виконане.

Листом від 1 березня 2005 року Донецьке обласне управління юстиції повідомило заявника про те, що виконання ускладнено введенням мораторію на примусову реалізацію майна підприємств, частка державної власності у статутному фонді яких перебільшує 25 відсотків (Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 26 грудня 2001 року). Держава володіє 51% акцій підприємства-боржника. 22 жовтня 2002 року проти підприємства-боржника, яке зараз знаходиться в процесі ліквідації, була порушена процедура банкрутства.

Заявник скаржиться на тривале невиконання рішення, винесеного на його користь, відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції. Також він скаржиться на порушення його майнових прав, гарантованих статтею 1 Протоколу N 1.