Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою 7 червня 2005 року, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П.Коста (Mr.J.-P.Costa), Голова,

п. А.Б.Бака (Mr.A.B.Baka),

п. І.Кабрал Баррето (Mr.I.Cabral Barreto),

п. Р.Тюрмен (Mr.R.Turmen),

п. В.Буткевич (Mr.V.Butkevych),

пані Йочєнє (Ms.D.Jociene),

п. Д.Поповіч (Mr.D.Popovic), судді,

та пані С.Доллє (Mrs.S.Dolle), Секретар секції,

беручи до уваги заяву, подану 12 березня 2002 року,

беручи до уваги рішення застосувати ст. 29 параграф 3 Конвенції та розглянути прийнятність та суть справи разом,

беручи до уваги зауваження, надані Урядом-відповідачем, після обговорення вирішує таке:

Заявник, п. Василь Дмитрович Харюк, громадянин України, народився у 1946 році та постійно проживає у селі Білицьке Донецької області, Україна. Уряд представлений його Уповноваженим, пані В.Лутковською.

Факти справи, надані сторонами, можуть бути викладені таким чином.

28 серпня 1998 року Добропільський міський суд зобов'язав державне акціонерне товариство "Шахта Білицька" сплатити на користь заявника 10 015 грн компенсації.

1 квітня 2002 року державна виконавча служба Добропільського міського управління юстиції повідомила заявника, що рішення не виконане, оскільки процедура щодо примусового продажу майна, належного боржнику, заборонена Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 року.