7 лютого 2012 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані у дати,

зазначені у таблиці, що додається,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники - громадяни України, інформація щодо імен та дат народження яких наведена у таблиці, що додається. Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції України.

У різні дати національні суди, ухваливши рішення у справах заявників, зобов'язали відповідачів (державні органи влади чи державні підприємства) вчинити певні дії або сплатити різні суми заявникам. Рішення набрали законної сили, проте відповідачі затримали їх виконання.

Посилаючись на різні положення Конвенції , заявники скаржилися на затримки виконання рішень, ухвалених на їх користь. Деякі із заявників подали інші скарги за Конвенцією.

1. Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду заяви мають бути об'єднані, враховуючи спільність їх фактичного та юридичного підґрунтя.

2. Уряд направив декілька односторонніх декларацій з метою вирішення справ заявників. У цих деклараціях Уряд визнав надмірну тривалість виконання рішень у справах заявників та заявив, що готовий сплатити заявникам залишок заборгованості за рішеннями, а також виплатити їм різні суми відшкодування (щодо сум див. додану таблицю). Уряд України запропонував, щоб Суд прийняв ці декларації як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяв із реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Декларації також передбачають, що вказані суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнені від будь-яких податків, що можуть стягуватись, та будуть конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти мають бути виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції . У разі несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов'язувався сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Заявники висловили свою згоду з умовами декларацій Уряду, проте деякі з них піддали сумніву виконання цих умов.

Суд нагадує, що відповідно до статті 37 Конвенції Суд може на будь-якій стадії провадження у справі ухвалити рішення про вилучення заяви з реєстру справ Суду, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" або "c" цієї статті. Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

З огляду на згоду заявників з деклараціями Уряду, Суд вважає, що підпункт "b" пункту 1 статті 37 є відповідним у цій справі. Це відповідає пілотному рішенню "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) (№ 40450/04, 2009-... (витяги), пункт 99 та пункт 6 резолютивної частини рішення), та Суд не знаходить публічно-правових підстав для подальшого розгляду.

Вирішує об'єднати заяви.

Бере до уваги умови односторонніх декларацій Уряду та коментарі заявників щодо них.

Вирішує відповідно до підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяви з реєстру справ.