4 січня 2012 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч {Bostjan M. Zupancic),

Енн Пауер-Форде (Ann Power-Forde),

Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 17

травня 2008 року,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, пан Юрій Костянтинович Барнашов, 1955 року народження, є громадянином України та проживає в м. Ровеньки. Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані В. Лутковська з Міністерства юстиції України.

15 серпня 2000 року заявник, який керував мотоциклом з трьома пасажирами, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої декілька осіб отримали тілесні ушкодження.

4 жовтня 2000 року прокуратурою було порушено кримінальну справу за фактом дорожньо-транспортної пригоди.

6 лютого 2002 року заявника було обвинувачено в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило завдання тілесних ушкоджень.

Після декількох переглядів справи 2 червня 2011 року Верховний Суд України закрив кримінальну справу щодо заявника за відсутністю в його діянні складу злочину.

У 2006-2010 роки свобода заявника була обмежена підпискою про невиїзд.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на те, що провадження у його справі було необґрунтовано тривалим. Він також скаржився за статтею 13 Конвенції на те, що не було жодного ефективного національного засобу юридичного захисту щодо цього.

Заявник скаржився за пунктом 2 статті 6 Конвенції на порушення права вважатися невинуватим, оскільки тривалість кримінального провадження щодо нього була надмірною. Заявник також скаржився, не посилаючись на будь-яке положення Конвенції, на тривалий період, під час якого до нього було застосовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

A. Скарга на тривалість провадження

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість кримінального провадження щодо нього та за статтею 13 Конвенції на відсутність національного засобу юридичного захисту щодо цього. Ці положення у відповідних частинах передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в [цій] Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Листом від 18 лютого 2011 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію щодо врегулювання питання, яке порушувалось у заяві. Уряд також просив Суд вилучити заяву з реєстру відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника в національних органах влади та відсутність національного засобу юридичного захисту щодо надмірної тривалості провадження у справі заявника.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України сплатить пану Юрію Костянтиновичу Барнашову ex gratia суму 3100 (три тисячі сто) євро.