13 грудня 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані у різні дати, беручи до уваги застосування процедури пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04, ECHR 2009-... (витяги), з огляду на односторонні декларації, подані Урядом держави-відповідача, щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ, після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники - громадяни України, інформація про яких наведена нижче у таблиці. Уряд України (далі - Уряд) представляли пані Валерія Лутковська та пан Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.

Пан Мішура (другий заявник за заявою № 42183/08) помер 2 січня 2011 року, та пані Мішура (перший заявник) висловила своє бажання підтримати його частину заяви.

Обставини справи, представлені сторонами, можуть бути викладені таким чином.

У дати, зазначені у доданій таблиці, національні суди або комісії по трудових спорах (КТС) державних підприємств задовольнили вимоги заявників та зобов'язали державні органи (державні підприємства) сплатити різні суми відшкодування чи вчинити певні дії. Ці рішення на користь заявників набрали законної сили, проте відповідачі затримали їх виконання.

Заявники скаржилися на затримки виконання рішень органів, винесених на їх користь. Деякі з них подали також й інші скарги.

1. Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду заяви мають бути об'єднані, враховуючи спільність їх фактичного та юридичного підґрунтя.

2. Після того, як справи було направлено державі-відповідачу, деякі заявники подали нові скарги щодо затримок виконання інших рішень, винесених на їх користь. На думку Суду, ці скарги не є доповненням початкових скарг заявників (див. рішення у справі "Піряник проти України" (Piryanik v. Ukraine), №75788/01, пункт 20, від 19 квітня 2005 року). Таким чином, розгляд цих справ Судом обмежується початковими скаргами заявників. Їх нові скарги будуть розглянуті в контексті нових заяв.

3. З огляду на вищевказане пілотне рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) у різні дати (див. таблицю нижче) Уряд направив декілька односторонніх декларацій з метою вирішення питань, які порушувались у скаргах заявників. У цих деклараціях Уряд визнав надмірну тривалість виконання рішень у справах заявників, заявив, що готовий виконати рішення, які ще не були виконані, та виплатити заявникам різні суми відшкодування (щодо сум див. таблицю нижче).

Уряд закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ. Уряд України пропонував, щоб Суд прийняв ці декларації як підставу вилучення заяв із реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Декларації також передбачають, що вказані суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнені від будь-яких податків, що можуть стягуватись-1, конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти мають бути виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов'язувався сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справ.

_______

-1 В подальшому Уряд доповнив деякі декларації положенням про звільнення від податків, оскільки спочатку такі положення були відсутні.

Деякі заявники з різних причин не погодились з умовами декларацій та звернулись до Суду з проханням продовжити розгляд їх справ, а деякі з них не надали жодних коментарів.

Суд нагадує, що відповідно до статті 37 Конвенції Суд може на будь-якій стадії провадження у справі винести рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a"-"c" пункту 1 статті 37 Конвенції. Зокрема, відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Суд може вилучити справу з реєстру з будь-яких інших підстав та встановити, що подальший розгляд справи Судом не є виправданим.

Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

Суд також нагадує, що за певних обставин він може вилучити заяву відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації, направленої Урядом, навіть якщо заявник бажає подальшого розгляду його справи (див. "Тахсін Акар проти Туреччини" (Tahsin Асаr v. Turkey) (попередні заперечення) [ВП], № 26307/95, пункти 75-77, ECHR 2003-VI).

Суд нагадує, що відповідно до вищевказаного пілотного рішення Україну було зобов'язано надати адекватне відшкодування заявникам, чиї заяви були направлені Уряду до винесення цього рішення чи мають бути направлені після цього та стосуються скарг на тривале невиконання рішень національних судів, за виконання яких держава-відповідач була відповідальна (див. пункт 6 резолютивної частини та пункт 99 рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), вказаного вище). Ретельно дослідивши умови декларацій Уряду, Суд розуміє це як намір надати відшкодування відповідно до пілотного рішення.

Суд задоволений тим, що Уряд однозначно визнає затримку виконання рішень, постановлених на користь заявників, та зобов'язується виконати рішення, які ще не були виконані. Суд також повідомляє, що суми відшкодування, запропоновані Урядом, відповідають сумам, присудженим Судом у подібних справах, враховуючи, infer alia, затримку виконання в кожній конкретній справі.

У зв'язку з цим Суд не знаходить жодних підстав, що виправдовують продовження розгляду відповідних частин заяв. Суд також задоволений, що повага до прав людини, як визначено в Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду цих частин заяв. Таким чином, вони мають бути вилучені з реєстру.

4. Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплювалися його компетенцією, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

Таким чином, ці частини заяв є явно необґрунтованими та повинні бути відхилені відповідно до підпункту "a" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

Вирішує об'єднати заяви.

Бере до уваги умови декларацій Уряду щодо скарг заявників стосовно затримки виконання рішень, винесених на їх користь.

Вирішує у відповідності до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяви з реєстру справ в частині вищезгаданих скарг.

Оголошує решту скарг в заявах неприйнятними.