15 листопада 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

та Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані у дати, що наведені в доданій таблиці, беручи до уваги застосування процедури пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04, ECHR 2009-... (витяги), з огляду на односторонню декларацію, подану Урядом держави-відповідача, щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ, лист Уряду щодо внесення змін до вищезгаданої декларації та відповіді заявників щодо цього, після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники - громадяни України, чиї імена та роки народження наведені нижче у таблиці. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Юрій Зайцев та пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції.

У дати, зазначені у доданій таблиці, національні суди, ухваливши рішення на користь заявників, зобов'язали відповідачів (державні органи влади чи державні підприємства) вчинити певні дії або сплатити різні суми заявникам. Рішення на користь заявників набрали законної сили (крім рішення від 12 березня 2007 року в заяві № 28391/08, див. таблицю нижче), проте відповідачі затримали їх виконання.

Заявники скаржились на затримки виконання рішень судів, винесених на їх користь. Деякі заявники також подали інші скарги.

1. Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду заяви мають бути об'єднані, враховуючи спільність їх фактичного та юридичного підґрунтя.

2. Листом від 13 вересня 2010 року Уряд направив Суду односторонню декларацію, підписану в ту ж дату, з метою вирішення питання щодо невиконання, які порушуються у скаргах заявників. Цією декларацією Уряд визнав "надмірну тривалість виконання рішень у справах заявників" та заявив, що "готовий виплатити заявникам залишок заборгованості за рішеннями національних судів та ex gratia суми відповідно до додатку № 1 до декларації" (щодо сум див. таблицю нижче). Решта декларації викладена наступним чином:

"Уряд України закликає Суд вилучити заяви з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяв із реєстру справ відповідно до пункту 1 (с) статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Суми, ex gratia, є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнені від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати цих сум протягом трьохмісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справ".

Листом від 9 грудня 2010 року Уряд доповнив вищезазначену декларацію положенням, відповідно до якого суми ex gratia "будуть конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу". У відповідь заявники погодилися з умовами доповненої декларації Уряду.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі винести рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

Суд також нагадує, що у пілотному рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), згадане вище) він закликав Україну:

"забезпечити адекватне й достатнє відшкодування упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного, всім заявникам у справах..., про скарги яких стосовно тривалого невиконання рішень національних органів вже було повідомлено Уряд-відповідач".

З огляду на згоду заявників з декларацією Уряду Суд вважає, що підпункт "b" пункту 1 статті 37 є відповідним в даному випадку. Суд бере до уваги, що сторони домовилися щодо умов врегулювання справ. Це, на думку Суду, також відповідає пілотному рішенню (див. вище рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov), пункт 99 та пункт 6 резолютивної частини рішення) і Суд не знаходить жодних підстав, що виправдовують продовження розгляду заяв. Таким чином, вони мають бути вилучені з реєстру справ.

3. Ретельно дослідивши решту скарг, поданих деякими заявниками, у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплювалися його компетенцією, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

Таким чином, ці скарги є явно необґрунтованими та повинні бути відхилені відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.

Вирішує об'єднати заяви.

Бере до уваги умови декларації Уряду щодо скарг заявників стосовно тривалого невиконання рішень, винесених на їх користь, доповнення до неї та відповіді заявників щодо цього.

Вирішує у відповідності до підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяви з реєстру справ в частині вищезгаданих скарг.

Оголошує решту скарг у заявах неприйнятними.