Рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Текст рішення може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Качурка проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Дін Шпільманн (Dean Spielmann), Голова,

Елізабет Фура (Elisabet Fura),

Боштьян Зупанчіч (Bostjan M. Zupancic),

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

Енн Пауер (Ann Power),

Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger), судді,

Михайло Буроменський (Mykhaylo Buromenskiy), суддя ad hoc,

та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за закритими дверима 23 серпня 2011 року

постановив таке рішення, що було ухвалено в той самий день.

1. Справу було розпочато за заявою (№ 4737/06), поданою до Суду проти України відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянами України паном Олександром Миколайовичем Качуркою та пані Ларисою Андріївною Качуркою (далі - заявники) 16 січня 2006 року.

2. Заявників, яким було надано юридичну допомогу, представляла пані Н. Щербак, юрист, яка практикує в місті Запоріжжі. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - паном Ю. Зайцевим.

3. Заявники стверджували, що органи державної влади не провели ефективного розслідування смерті їхнього сина С.К.

4. 9 грудня 2009 року Голова п'ятої секції вирішив направити заяву Уряду. Було також вирішено розглянути питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно (пункт 1 статті 29 Конвенції).

5. Пані Г. Юдківська, суддя, обрана від України, не змогла взяти участь у розгляді справи (правило 28 Регламенту Суду). Голова палати вирішив призначити як суддю ad hoc пана Михайла Буроменського (підпункт "b" пункту 1 правила 29).

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Заявники, чоловік та дружина, народилися відповідно в 1937 та 1939 роках та мешкають у місті Запоріжжі.

7. 29 березня 2000 року, близько 1:40 год. ночі, Н.К., дружина С.К. (сина заявників), та М.С, друг сім'ї, повідомили міліцію про те, що С.К. вчинив самогубство, повісившись у ванній кімнаті своєї квартири.

8. Прибувши до квартири С.К., працівники міліції оглянули місце події та склали протокол, зазначивши, що станом на час їхнього приїзду тіло С.К., повністю вдягнене у верхній одяг без недавніх на ньому пошкоджень, лежало на підлозі ванної кімнати. На тілі не було помітних ушкоджень за винятком странгуляційних смуг на шиї та садна на руці. Кількість странгуляційних смуг була нерівною (три з правого боку та дві - з лівого), вони були особливо помітні на передній частині шиї. Затяжну петлю, зроблену з синтетичної мотузки сірого кольору, було знайдено поруч із тілом та інший фрагмент цієї самої мотузки було прив'язано до середини горизонтально розташованої водопровідної труби у трьох метрах над підлогою. У квартирі був порядок, ні на тілі, ні будь-де в квартирі не було знайдено жодних слідів боротьби. Мотузку міліція вилучила після проведення огляду.

9. Того самого дня працівники міліції також відібрали письмові пояснення у М.С. (знайомого сім'ї) та у С.М. (сусіда, чий телефон було використано для виклику міліції). М.С. повідомив міліції, що він знав С.К. і його сім'ю та мешкав по сусідству. Близько 1:30 год. ночі Н.К. (дружина С.К.) подзвонила йому у двері та попросила допомогти увійти в зачинену ванну кімнату. Вона пояснила, що її чоловік приблизно о 1:00 год. ночі прийшов додому напідпитку, зачинився у ванній кімнаті та голосно плакав. Вона намагалася відчинити двері за допомогою кухонної сокирки, але марно. М.С. пішов за Н.К. до її квартири, зламав двері у ванну кімнату за допомогою стамески та побачив С.К., який висів повішений за шию на трубі. М.С. та Н.К. перерізали мотузку та поклали тіло С.К. на підлогу. Вони викликали міліцію та швидку допомогу і спробували реанімувати С.К. Проте С.К. вже помер. С.М. (сусід) пояснив міліції, що приблизно о 1:30 год. ночі Н.К. попросила його викликати швидку допомогу, оскільки її чоловік повісився. Він увійшов у квартиру на запрошення Н.К. та побачив тіло, яке вже лежало на підлозі.

10. У цей же день також було здійснено розтин тіла С.К. Згідно з результатами розтину він помер від механічної асфіксії, спричиненої повішанням.

11. 6 квітня 2000 року були отримані додаткові результати судово-медичної експертизи тіла С.К., згідно з якими С.К. на момент своєї смерті був у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня (2.0 %). У висновку експертизи зазначалося, що на його тілі не було виявлено інших ушкоджень або аномалій.

12. 8 квітня 2000 року Н.К. (дружина С.К.) пояснила, що незадовго до своєї смерті її чоловік зізнався їй, що у нього була коханка, яка завагітніла, а також що він був занепокоєний боргом свого батька перед компанією С. У день події він прийшов додому близько 22-ї год. вечора зі своїм приятелем Д.Ш. Вони обидва були напідпитку. Трохи пізніше Н.К., С.К. та Ю.К. (їхня восьмирічна донька) провели Д.Ш. на вулицю та повернулися додому. Донька пішла спати, тоді як С.К. та Н.К. пили на кухні каву приблизно до 1-ї год. ночі. В якийсь момент їх перервав візит Г.П., іншого знайомого, який шукав Д.Ш., та, дізнавшись, що той вже пішов, Г.П. негайно залишив квартиру. Згодом С.К. пішов у ванну кімнату. Занепокоєна його тривалою відсутністю, Н.К. покликала його, але відповіді не отримала. Вона спробувала зламати двері ванної кімнати кухонною сокиркою, але її спроба виявилася невдалою. Думаючи, що С.К., мабуть, заснув, вона вийшла з квартири, щоб попросити про допомогу М.С., який жив неподалік та до якого з великою повагою ставився її чоловік.

13. Того ж самого дня слідчим управлінням прокуратури Ленінського району міста Запоріжжя (далі - районна прокуратура) було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо обставин смерті С.К. на підставі висновку, що належним чином встановлено факт його самогубства.

14. 10 квітня 2000 року заявники звернулися до прокурора Ленінського району зі скаргою, вимагаючи проведення додаткової перевірки. Зокрема, вони зазначили, що підозрюють Г.П., який, як вони стверджували, був коханцем дружини їхнього сина та який відвідав сім'ю незадовго до смерті С.К., у тому, що той задушив С.К., можливо, у зв'язку з майновим спором між подружжям, які планували розірвання шлюбу. Вони звернули увагу прокурора на певні факти, які їм здавалися дивними, зокрема, на те, що на С.К. була куртка, тоді як він провів вдома вже декілька годин, на суперечливе пояснення наявності садна (можливо від мотузки) на руці С.К., на непроведення слідчими органами дослідження мотузки та те, що сокирку і стамеску не було вилучено. В подальшому заявники неодноразово під час перевірки продовжували стверджувати, що С.К. міг бути навмисно задушений мотузкою, а потім поміщений у ванну кімнату, де було імітовано його повішення. Також він міг бути отруєний наркотичними або психотропними речовинами та доведений до самогубства. Вони стверджували, що особами, які могли бути причетними до вбивства, є його дружина, її батьки, її коханець (Г.П.), а згодом - О.М., сусідка, яка перебувала в недружніх стосунках з С.К.

15. 16 червня 2000 року прокуратура Запорізької області (далі - обласна прокуратура) скасувала постанову від 8 квітня 2000 року та призначила додаткову перевірку. Районній прокуратурі дорікнули, зокрема, за ненадання заявникам копії постанови від 8 квітня 2000 року та ненадання їм можливості ознайомитися з матеріалами перевірки. Також слідчим органам було дано вказівку відібрати показання у заявників, щоб оцінити вірогідність того, що твердження заявників про вбивство вірні, у двох знайомих, які відвідали сім'ю перед смертю С.К. (Д.Ш. та Г.П.), у родичів Г.П., а також у двох сусідів, які були понятими при здійсненні огляду місця події.

16. 5 липня 2000 року було винесено нову постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, зі змісту якої не зрозуміло, чи було виконано вказівки обласної прокуратури.

17. 10 серпня 2000 року обласна прокуратура, встановивши, що перевірка була поверховою, скасувала вказану постанову. 14 серпня 2000 року було надіслано листа прокурору Ленінського району, в якому зверталася увага на те, що матеріали справи не було упорядковано в належному порядку, передбаченому відповідними правилами, які, серед іншого, передбачають прошиття та нумерацію. На додаток до цього в листі надавалися докладні вказівки щодо вжиття подальших заходів. Зокрема, було вказано дослідити мотузку та встановити, звідки її взяв С.К.; опитати колег С.К. про його настрої та справи; перевірити твердження його дружини щодо його відношення до стверджуваних боргів його батька та стверджуваної вагітності його коханки; чому на С.К. була куртка та перевірити, чи мали дружина С.К. та Г.П. любовні стосунки та чи могло це відіграти роль у смерті С.К.

18. 29 серпня 2000 року районна прокуратура винесла нову постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Районна прокуратура зазначила, зокрема, що дружина С.К. під час додаткового опитування пояснила, що жодних близьких стосунків з Г.П. у неї ніколи не було та стосовно цього в сім'ї ніколи не було конфліктів, а те, що на С.К. була куртка, вона пояснила тим, що він мав звичку вечеряти у верхньому одязі. Прокуратура також послалася на пояснення малолітньої доньки С.К. (Ю.К.), яка підтвердила, що Г.П., який дійсно зайшов до них тим вечором, пішов з квартири задовго до смерті її батька. На додаток районна прокуратура встановила, що у першого заявника не було фінансових проблем, які будь-яким чином стосувалися його сина.

19. 25 вересня 2000 року обласна прокуратура скасувала вищевказану постанову, дійшовши висновку, що її вказівки не було належним чином виконано.

20. 11 жовтня 2000 року слідчий О.П. доповів прокурору міста Запоріжжя, що дослідити мотузку виявилося неможливим, оскільки, всупереч його очікуванням, за невстановлених причин у сейфі її не було та знайти її не вдалося.

21. 17 жовтня 2000 року було знову винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

22. 10 листопада 2000 року заявники поскаржилися до суду. Вони зазначили, що в ході перевірки не було досліджено, чи були на трубі будь-які сліди від тертя, які б свідчили про те, що на ній висіло важке тіло, яке смикалося, та чи можна було зачинити на замок двері ванної кімнати ззовні після того, як туди було поміщено тіло. Також не було усунуто суперечності між різною інформацією щодо садна на руці С.К. Додатково заявники стверджували, що їхня онука спочатку розповідала їм, що Г.П. (за їх словами, коханець Н.К.) та О.М. (сусідка, з якою, як стверджувалося, С.К. перебував у поганих відносинах) були в їхній квартирі незадовго до смерті С.К. та що вона чула сварку, після якої було чутно плач та звуки води, що лилася з крана.

23. 22 листопада 2001 року заявники доповнили свою скаргу, зазначивши, що вони не могли раніше надати всі свої доводи, оскільки їх було позбавлено доступу до матеріалів справи. Вони також вказали на різноманітні суперечності між поясненнями Н.К., М.С., Г.П. та О.М. та повідомили про те, що вони раніше бачили мотузку, подібну до тієї, на якій був повішений С.К., поблизу автомобіля Г.П. Вони також зазначили, що в матеріалах справи не було пояснень дружини їхнього сина та їхньої онуки, які вони надали невдовзі після події та що слідчі органи безпідставно заявили про те, що в крові С.К. не було виявлено слідів наркотичних або психотропних речовин, оскільки насправді дослідження крові щодо цього не проводилось. Вони також стверджували, що інформація про садно на руці С.К. разом з виявленими трьома странгуляційними смугами на одному боці шиї С.К. та двома - на другому могли свідчити про те, що С.К. захищався від нападника, який намагався задушити його. Заявники також стверджували, що їм телефонували незнайомці та погрожували, що особами, які були причетні до смерті їхнього сина, могли бути його дружина, її коханець, її батьки та О.М. (сусідка).

24. 16 вересня 2002 року Заводський районний суд міста Запоріжжя скасував постанову від 17 жовтня 2000 року. Суд, зокрема, зазначив, що районна прокуратура не дослідила усіх відповідних фактів і не зібрала доказів відповідно до вказівок обласної прокуратури, та повернув справу на додаткову перевірку.

25. 16 грудня 2002 року районна прокуратура винесла нову постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, посилаючись, по суті, на ті ж самі аргументи, що й у попередніх постановах.

26. 10 січня 2003 року прокурор міста Запоріжжя скасував вказану постанову, зазначивши, що жодної додаткової перевірки здійснено не було.

27. Після цієї постанови у січні 2003 року було проведено додаткові опитування різних свідків, включаючи доньку С.К. (Ю.К.), яка підтвердила пояснення своєї матері, та М.С.. (знайомого, який допомагав відчинити двері у ванну кімнату та зняти тіло С.К. з труби), який пояснив, що коли він увійшов до ванної кімнати, С.К. висів на трубі, а його ноги знаходилися приблизно у двадцяти сантиметрах над підлогою.

28. 20 січня, 10 лютого та 10 квітня 2003 року прокуратура виносила нові постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та усі вони в подальшому скасовувалися.

29. 26 травня 2003 року обласна прокуратура скасувала останню з зазначених постанов, встановивши, що перевірка була неповною. Зокрема, обласна прокуратура зазначила, що все ще існували суперечливі пояснення ушкодження на руці. Матеріали справи були передані до прокуратури міста Запоріжжя для подальшої перевірки.

30. 9 червня 2003 року міська прокуратура знову відмовила в порушенні кримінальної справи. Проте заявники продовжували подавати скарги до державних органів, включаючи скарги щодо незаконного позбавлення їх доступу до матеріалів справи та що слідчі органи неналежним чином дослідили аудіо-запис їхньої бесіди з онукою та не долучили його до матеріалів справи в якості доказу.

31. У відповідь на їхні скарги було проведено деякі додаткові заходи, включаючи звернення до дружини С.К. з проханням дозволити провести повторний огляд її квартири, на яке вона відповіла відмовою на тій підставі, що вона вже зробила ремонт ванної кімнати, та додаткове опитування судмедексперта, який раніше задокументував, що на руці С.К. не було жодних ушкоджень. Слідчі органи також зазначили, що допит іншого експерта, який також був залучений до справи, провести було неможливо, оскільки той експерт вже помер.

32. 16 березня 2004 року обласна прокуратура відмовила у задоволенні вимоги заявників щодо відновлення перевірки, повідомивши їм, зокрема, що пояснення дружини С.К. та її доньки не були відсутні в матеріалах справи, оскільки вони вперше були опитані відповідно 8 квітня та 5 липня 2000 року. Обласна прокуратура також зазначила, що відповідно до Акту знищення речових доказів від 15 листопада 2001 року мотузку було знищено.

33. Заявники поскаржилися до суду.

34. 21 вересня 2004 року Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя скасував постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Суд, зокрема, зазначив, що перевірка була однобічною, слідчі органи цілком зосереджувалися на тому, чи правдоподібна версія самогубства. Не було всебічного та послідовного аналізу правдоподібності або неправдоподібності тверджень заявників щодо імітації повішання, якій передувало навмисне удушення. Зокрема, слідчі органи не встановили механізму повішення С.К. та не усунули різноманітних суперечливостей в доказах, що цього стосувалися. Залишилися нез'ясованими деталі положення тіла С.К., чи могла водопровідна труба витримати вагу його тіла при повішанні, особливо із врахуванням ривка зістрибування з ребра ванни; чи міг С.К. підготувати та здійснити своє повішання, зважаючи на рівень алкогольного сп'яніння; характер та походження садна на його руці. Суд також зазначив, що слідчі органи допустили недбалість, коли не вилучили та не дослідили стамеску та кухонну сокирку.

35. 24 травня 2005 року В.Ш., один з понятих, які підписали протокол огляду місця події 29 березня 2000 року, відмовився з'явитися для допиту, стверджуючи, зокрема, що він дуже хворий та більше вже не може пригадати відповідних деталей.