5 липня 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Ізабель Берро-Лефевр (isabelle Berro-Lefevre), судді,

та Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані у різні дати, що наведені в доданій таблиці,

беручи до уваги застосування процедури пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine (заява N 40450/04, ECHR 2009-... (витяги)),

з огляду на односторонню декларацію, подану Урядом держави-відповідача, щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники - громадяни України, чиї імена та роки народження наведені нижче у таблиці. Уряд України (далі - Уряд) був представлений пані Валерією Лутковською, Міністерство юстиції України.

У дати, зазначені у доданій таблиці, національні суди, ухваливши рішення на користь заявників, зобов'язали державні органи влади чи державні підприємства сплатити різні суми заявникам. Ці рішення набрали законної сили, проте відповідачі затримали їх виконання.

Заявники скаржилися на затримки виконання рішень судів, винесених на їх користь.

В першу чергу Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Реґламенту Суду заяви мають бути об'єднані, враховуючи спільність їх юридичного підґрунтя.

Після згаданого вище пілотного рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov) з метою вирішити питання, які порушуються у заявах, листом від 8 грудня 2010 року Уряд надав Суду односторонню декларацію, підписану того ж дня. Уряд закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції. У декларації зазначено:

"Уряд України визнає надмірну тривалість виконання рішень у справах заявників.

Уряд України готовий виплатити заявникам залишок заборгованості за рішеннями національних органів та ex gratia суми відповідно до додатка 1 до цієї декларації.

Уряд України закликає Суд вилучити заяви з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяв із реєстру справ відповідно до пункту 1 (c) статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Суми, ex gratia, є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнені від будь-яких податків і будуть конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У разі несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справ".

У відповідь заявники висловили свою згоду з умовами декларації Уряду. Деякі заявники висловили сумніви щодо дотримання Урядом умов односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі винести рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах (a), (b) чи (c) пункту 1 цієї статті. Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

Суд також нагадує, що у пілотному рішенні ( "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), згадане вище) він закликав Україну:

"забезпечити адекватне й достатнє відшкодування упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного, всім заявникам у справах..., про скарги яких стосовно тривалого невиконання рішень національних органів вже було повідомлено Уряд-відповідач".

У цьому ж рішенні Суд також постановив:

"Провадження у справах, про які вже було повідомлено Уряду відповідно до підпункту "b" пункту 2 правила 54 Реґламенту Суду , але які ще не були розглянуті Судом по суті, також відкладатимуться на один рік від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного... Рішення про відкладення розгляду зазначених вище справ Суд ухвалюватиме, зберігаючи за собою право в будь-який момент оголосити будь-яку з таких справ неприйнятною або вилучити її зі свого реєстру після досягнення сторонами дружнього врегулювання або вирішення спору іншими засобами відповідно до статей 37 або 39 Конвенції" .