17 травня 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята

секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Дін Шпільманн (Dean Spielmann), Голова,

Елізабет Фура (Elisabet Fura),

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

М.Боштьян Зупанчіч (Bostjan M.Zupancic),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Ангеліка Нюссбергер (Angelika Nusberger), судді,

а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар

секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 9 жовтня 2007 року,

після обговорення виносить наступне рішення:

Заявниця, пані Рохля Євгенія Володимирівна, 1938 року народження, громадянка України, проживає у м. Ічня. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - пані В.Лутковською.

Заявниця - вдова військового офіцера. До смерті її чоловіка у 2001 році їх сім'я проживала у квартирі, наданій Міністерством оборони України, у закритому військовому містечку в Чернігівській області.

13 листопада 2001 року квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України було вирішено переселити заявницю у меншу квартиру у м. Львові, що було зроблено в 2002 році.

За позовом військового прокурора Львівського гарнізону 21 червня 2006 року Сихівський районний суд м. Львова встановив, що порядок відселення не було дотримано військовими службовими особами, а також вирішив виселити заявницю з її квартири у м. Львові. Одночасно суд встановив, що заявниця не з своєї вини не має місця для проживання та що вона має право на інше житло, яке має бути надано Міністерством оборони України згідно з чинним законодавством. 27 листопада 2006 року та 10 травня 2007 року апеляційний суд Львівської області та Верховний Суд України відповідно залишили рішення без змін.

Тим часом 16 березня 2007 року заявницю було виселено з її квартири у м. Львові. За словами заявниці, відтоді вона проживає в жахливих умовах в її старому та напівзруйнованому будинку в м. Ічні, відновлення якого вона забезпечити не може.

Зокрема заявниця скаржилася на її переселення з квартири, розташованої у закритому військовому містечку, до іншого житла, яке відбулось з порушенням встановленого порядку і зробило її бездомною. Вона посилалася на статтю 8 Конвенції та на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідні положення яких передбачають таке:

Стаття 8 Право на повагу до приватного і сімейного життя

"1. Кожен має право на повагу до свого... житла...

2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб".

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції Захист власності

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

Щодо вказаних скарг 16 грудня 2010 року Голова п'ятої секції вирішив повідомити Уряд України про заяву. Крім того, було вирішено надати заяві статус пріоритетної відповідно до правила 41 Реґламенту Суду.

14 лютого 2011 року Уряд повідомив Суд, що з метою вирішення питань, що порушуються у заяві, він надає односторонню декларацію. Уряд також запросив Суд вилучити заяву з реєстру справ у відповідності зі статтею 37 Конвенції.

Декларація передбачає таке:

"Уряд України визнає порушення права заявниці на повагу до її житла та права на мирне володіння своїм майном.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України сплатить Євгенії Володимирівні Рохлі ex gratia 20 000 (двадцять тисяч) євро у якості відшкодування матеріальної шкоди та 2000 (дві тисячі) євро у якості відшкодування моральної шкоди та компенсації судових витрат.

Уряд України закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до пункту 1 (с) статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Суми ex gratia є покриттям будь-якої матеріальної та нематеріальної шкоди, в тому числі судових витрат, звільнені від будь-яких податків, та буде конвертовано в українські гривні по курсу, чинному на день виплати. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити ці суми протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Листом від 22 березня 2011 року заявниця повідомила, що сума, запропонована Урядом у декларації, є неприйнятно малою. Вона також повідомила про певні фактичні деталі, надала аргументи на підтримку її заяви та закликала Суд розглянути її по суті.