Рішення у справі набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним правкам.

У справі "Сук проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Дін Шпільманн (Dean Spielmann), Голова,

Елізабет Фура (Elisabet Fura),

Боштьян М. Зупанчіч (Bostjan M. Zupancic),

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

Енн Пауер (Ann Power),

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger), судді,

та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після наради за зачиненими дверима 15 лютого 2011 року

постановляє таке рішення, винесене того самого дня:

1. Справа розпочата за заявою (№ 10972/05), поданою до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України паном Григорієм Григоровичем Суком (далі - заявник) 12 березня 2005 року.

2. Заявник був представлений паном М. Бєлим, адвокатом із с Щербані, Полтавська область. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - паном Ю. Зайцевим.

3. Заявник, зокрема, стверджував, що національні органи державної влади позбавили його майна, що становило порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

4. 25 січня 2010 року Голова п'ятої секції вирішив повідомити про заяву Уряд. Також Суд вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви одночасно (пункт 1 статті 29).

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1956 році та проживає у м. Полтаві.

6. У листопаді 2001 року заявник звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до свого колишнього роботодавця - Управління державної пожежної охорони УМВС України в Полтавській області, вимагаючи сплатити заборгованість у розмірі місячного грошового забезпечення на 1999 та 2000 роки відповідно.

7. 27 вересня 2002 року суд виніс рішення на користь заявника та присудив йому 767,04 грн.

8. 11 жовтня 2002 року той же суд змінив рішення і збільшив присуджену суму до 797,04 грн.

9. 15 квітня 2003 року апеляційний суд Полтавської області скасував рішення від 27 вересня та 11 жовтня 2002 року і відхилив позов заявника. Своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" не передбачав видатків для виплат за застосовним Указом Президента, і, відповідно, вирішив, що відповідно до Закону України "Про бюджетну систему України" заявник не мав права на такі виплати протягом оскаржуваного періоду.

10. 15 вересня 2004 року Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу заявника, подану на рішення від 15 квітня 2003 року.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

A. Конституція України

11. У відповідних положеннях Конституції зазначено:

Стаття 95

"Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені".

B. Закон України "Про бюджетну систему" (чинний на той час)

12. Стаття 28 Закону зазначає:

"... Закон про Державний бюджет України не може... вносити зміни до чинного законодавства. У разі необхідності зміни чи доповнення вносяться спочатку до відповідних законів...

... Якщо у проекті Закону про Державний бюджет України не забезпечується в межах наявних ресурсів фінансування в повному обсязі витрат, передбачених законодавством України, Верховна Рада України приймає Закон про Державний бюджет України, не змінюючи чинного законодавства. Це законодавство діє протягом бюджетного року в частині, що не суперечить Закону про Державний бюджет України.

Якщо Верховна Рада України не затвердила в повному обсязі видатки на заробітну плату і нарахування на неї, відповідна штатна чисельність установ, що фінансуються з бюджету, підлягає скороченню".

C. Указ Президента України № 926/96 від 4 жовтня 1996 року "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (чинний на той час) (у відповідний час)

13. У відповідній частині Указу зазначено таке:

"З метою впорядкування грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ

2. Виплачувати:

…

особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік..."

14. Указ втратив чинність відповідно до Указу Президента № 1234/2007 від 18 грудня 2007 року.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ

15. Заявник скаржився на те, що національні органи влади позбавили його майна. Він посилався на статтю 1 Першого протоколу, в якій зазначено таке:

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

A. Щодо прийнятності

16. Уряд стверджував, що заявник ніколи не мав остаточного і такого, що підлягало виконанню, рішення, винесеного на його користь, а справедливість національного провадження, яке закінчилось остаточним відхиленням позову заявника щодо виплати щомісячного грошового забезпечення, ніколи заявником не оспорювалась. Тому Уряд вважає, що заявник не може стверджувати, що він є жертвою порушення його прав, гарантованих Конвенцією.