Текст рішення може підлягати редакційним правкам.

У справі "Олексій Бугайов проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Райт Маруст (Rait Maruste),

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

Михайло Буроменський (Mykhaylo Buromenskiy), суддя ad hoc,

та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 16 березня 2010 року, виносить таке рішення, що було прийнято в той же день:

1. Справу порушено за заявою N 7516/03, поданою проти України до Суду 18 лютого 2003 року громадянином України п. Олексієм Юрійовичем Бугайовим (далі - заявник) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Ю.Зайцев.

3. 22 жовтня 2008 року Голова п'ятої секції вирішив направити цю заяву Уряду. Також було вирішено розглядати питання щодо прийнятності заяви одночасно з розглядом її по суті (пункт 3 статті 29 Конвенції) .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився в 1975 році та в даний час відбуває покарання у м. Макіївці.

5. 16 вересня 1997 року заявник визнав себе винним у вбивстві пані Р. 17 вересня 1997 року заявника було затримано. Того ж дня його було допитано. Щодо нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

6. 18 вересня 1997 року заявнику було пред'явлено обвинувачення у вбивстві.

7. 10 грудня 1997 року досудове слідство було завершено та справа була передана на розгляд до Новоазовського районного суду Донецької області.

8. 22 липня 1998 року Новоазовський районний суд Донецької області визнав заявника винним у вчиненні вбивства та призначив йому покарання у вигляді тринадцяти років позбавлення волі.

9. 25 серпня 1998 року це рішення було скасовано Донецьким обласним судом, а справу повернуто на додаткове розслідування.

10. 21 листопада 1998 року досудове слідство було закінчено та справу було передано до суду.

11. 31 грудня 1999 року Новоазовський районний суд Донецької області визнав заявника винним у вчиненні вбивства та призначив йому покарання у вигляді тринадцяти років позбавлення волі.

12. 13 червня 2000 року рішення від 31 грудня 1999 року було скасовано Донецьким обласним судом. Справу було повернуто на додаткове розслідування.

13. 18 серпня 2000 року досудове слідство було закінчено.

14. 15 травня 2001 року Новоазовський районний суд Донецької області визнав заявника винним у вчиненні вбивства та призначив йому покарання у вигляді тринадцяти років позбавлення волі.

15. 20 листопада 2001 року апеляційний суд Донецької області (далі - апеляційний суд) скасував рішення від 15 травня 2001 року та направив справу на додаткове розслідування. Цією ж ухвалою апеляційний суд скасував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Щодо заявника було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, і заявника було звільнено з-під варти.

16. 4 липня 2002 року Верховний Суд України скасував ухвалу від 20 листопада 2001 року та повернув справу на новий розгляд до апеляційного суду.

17. 19 листопада 2002 року апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу заявника та залишив рішення від 15 травня 2001 року без змін. Щодо нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

18. 20 листопада 2003 року Верховний Суд України залишив без змін ухвалу від 19 листопада 2002 року та рішення від 15 травня 2001 року.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

19. Заявник скаржився на те, що тривалість провадження у його справі була несумісною із вимогою "розумного строку". Суд розглядатиме його скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції, який передбачає наступне:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом, встановленим законом, який... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

20. Уряд висловив заперечення щодо цього твердження.

21. Період, який має розглядатись в даній справі, розпочався 16 вересня 1997 року та закінчився 20 листопада 2003 року, коли Верховний Суд України виніс остаточне рішення у справі. Таким чином, тривалість провадження, включаючи стадію досудового слідства та розгляд справи в судах трьох інстанцій, становила 6 років та 2 місяці.

A. Щодо прийнятності

22. Суд вважає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у значенні до пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також вважає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Відповідно скарга визнається прийнятною.

B. Щодо суті

23. Уряд стверджував, що кримінальна справа заявника була складною. На думку Уряду, заявник був відповідальним за декілька затримок, зокрема, вимагаючи висновку експерта, подаючи різні клопотання та оскаржуючи вироки в судах вищих інстанцій. Крім того, за твердженням Уряду, свідки також сприяли тривалості провадження шляхом неодноразової неявки у судові засідання.

24. Заявник у строк, встановлений Судом, не надав жодних зауважень.

25. Суд нагадує, що розумність тривалості провадження повинна визначатись у світлі відповідних обставин справи та з огляду на такі критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади (див., серед інших, рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], N 25444/94, п. 67, ЄСПЛ 1999-II). До уваги також має братися важливість вирішення справи для заявника. В цьому контексті Суд зазначає, що заявник тримався під вартою до 20 листопада 2001 року - і це факт, що вимагав особливої ретельності з боку органів влади та судів, які здійснювали провадження у цій справі, з погляду швидкого здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Абдоелла проти Нідерландів" (Abdoella v. the Netherlands), від 25 листопада 1992 року, п. 24, серія A, N 248-A).