Текст рішення може зазнати редакційної правки.

У справі "Маланчук та Вавренюк проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Райт Маруст (Rait Maruste),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre), судді,

Михайло Буроменський (Mykhaylo Buromenskiy), суддя ad hoc,

та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 26 січня 2010 року, виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена за заявою (N 5211/05), поданою проти України до Суду 31 січня 2005 року двома громадянами України - п. Григорієм Івановичем Маланчуком та Андрієм Макаровичем Вавренюком (далі - заявники) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим, Міністерство юстиції.

3. 12 вересня 2006 року Суд вирішив направити заяву Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявники народились у 1929 та 1931 роках відповідно та проживають у м. Червонограді.

5. 26 та 25 березня 1998 року відповідно заявники звернулись до суду із позовом до свого колишнього роботодавця, шахти N 5 "Великомостівська", про перерахунок доплати у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

6. У зв'язку зі скаргою першого заявника від 25 листопада 1999 року щодо призначення до розгляду його позовної заяви 29 листопада 1999 року Червоноградський міський суд Львівської області (далі - суд) повідомив, що справа заявника буде призначена до розгляду "після вирішення питання Верховним Судом України".

7. У зв'язку зі скаргою другого заявника щодо призначення судового засідання 8 грудня 1999 року суд повідомив, що розгляд його справи був зупинений через "розгляд питання стосовно заяви щодо коригування заробітної плати з урахуванням коефіцієнта 2,38".

8. Відповідно до тверджень Уряду між 17 листопада 2000 року та 17 жовтня 2003 року суд призначив 13 судових засідань у справах заявників, але всі вони були відкладені з різних причин. Зокрема, два судових засідання, що були призначені на 17 листопада та 30 серпня 2001 року, були відкладені за клопотанням представника відповідача. Судові засідання, які були призначені на 5 та 29 грудня 2000 року, 9 квітня, 16 травня та на 23 жовтня 2002 року, були відкладені через неявку представника відповідача. Судові засідання, що були призначені на 28 січня, 27 червня, 29 липня, 19 вересня та 9 жовтня 2003 року, відбулися, але у розгляді справи кожного разу оголошувалась перерва. Судове засідання, яке було призначене на 15 травня 2002 року, було відкладене через неявку заявника.

9. Заявники не погодились з твердженнями Уряду. Перший заявник стверджував, що отримав з 9 березня по 9 жовтня 2003 року 52 повістки. Другий заявник із свого боку стверджував, що отримав у період з 6 липня 1999 року по 17 жовтня 2003 року 59 повісток.

10. 26 вересня 2001 року та 27 червня 2003 року заявники змінили свої позовні вимоги. За твердженнями Уряду, це продовжило строк розгляду справи.

11. Двома рішеннями від 17 жовтня 2003 року суд частково задовольнив позовні вимоги заявників. Він зобов'язав державне підприємство "Західно-Українська дирекція по ліквідації шахт "Укрвуглереструктуризація" (правонаступник відповідача) (далі - підприємство) сплатити заявникам 2144,41 грн (1) та 2887,43 грн (2) відповідно заборгованості по відшкодуванню шкоди, а також 178,90 грн (3) та 291,43 грн (4) щомісячних платежів, починаючи з 1 квітня 2001 року.

12. 17 листопада 2003 року заявники подали апеляційну скаргу на зазначені рішення, стверджуючи, що присуджені суми є недостатніми.

13. Судове засідання, призначене на 24 травня 2004 року, було відкладене через неявку представника відповідача.

14. Двома рішеннями від 14 червня 2004 року апеляційний суд Львівської області (далі - апеляційний суд) скасував рішення від 17 жовтня 2003 року та направив справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційний суд, зокрема, зазначив, що підприємство не було юридичною особою і тому потрібно притягнути до відповідальності державне підприємство "Укрвуглереструктуризація" (далі - державне підприємство), структурним підрозділом якого є підприємство. Апеляційний суд також встановив, що суд першої інстанції не визначив тих випадків, у яких робиться перерахунок вищезазначених відшкодувань шкоди.

15. Судове засідання, призначене на 3 серпня 2004 року, було відкладене через неявку представника відповідача. Двома рішеннями від 17 вересня 2004 року суд відмовив заявникам у задоволенні позовних вимог. 10 січня 2005 року апеляційний суд залишив ці рішення без змін.

16. 1 листопада 2006 року Верховний Суд України відхилив касаційні скарги заявників, подані 9 лютого 2005 року.

I. ЩОДО ТРИВАЛОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ

17. Заявники стверджують, що тривалість судового провадження порушила принцип "розумного строку", який передбачений пунктом 1 статті 6 Конвенції:

Пункт 1 статті 6 Конвенції

"Кожен має право на (...) розгляд його справи упродовж розумного строку (...) судом (...), який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (...)"

18. Уряд висловив заперечення.

19. Суд зазначає, що судове провадження розпочалось у березні 1998 року та закінчилось у листопаді 2006 року. Таким чином, воно тривало близько восьми років та семи місяців у трьох вищезгаданих судових інстанціях.