Рішення у справі набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним правкам.

У справі "Шебанов проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Райт Маруст (Rait Maruste),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

Михайло Буроменський (Mykhaylo Buromenskiy), суддя ad hoc,

а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після наради за зачиненими дверима 22 вересня 2009 року, постановляє таке рішення, винесене того самого дня:

1. Справа порушена за заявою (N 30664/05) проти України, поданою до Суду на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України Шебановим Валентином Семеновичем (далі - заявник) 27 липня 2005 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

3. 20 травня 2008 року Голова п'ятої секції вирішив направити Уряду скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції та за статтею 13 Конвенції стосовно надмірної тривалості першої частини провадження. Також Суд відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник, 1960 року народження, проживає у місті Донецьку, Україна.

5. У жовтні 1999 року щодо державного підприємства "Червона Зірка" (далі - підприємство), працівником якого був заявник, було розпочато процедуру банкрутства.

6. 8 серпня 2002 року Пролетарський районний суд м. Донецька зобов'язав підприємство виплатити заявникові 4150,39 грн (1) як відшкодування заборгованості по заробітній платі та інших платежах.

(1) Близько 827 євро.

7. 9 жовтня 2002 року господарський суд Донецької області визнав підприємство банкрутом.

8. Процедура ліквідації триває з грудня 2002 року.

9. Рішення, винесене на користь заявника, було повністю виконане у листопаді 2008 року.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

10. Відповідне національне законодавство було викладено в рішенні від 27 липня 2004 року у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, пп. 16-19, 27 липня 2004 року.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

11. Заявник скаржився на неспроможність державних органів своєчасно виконати рішення суду, винесене на його користь, та на відсутність відповідних засобів юридичного захисту. Він посилався на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."