Це рішення набуде статусу остаточного відповідно до умов пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може зазнати редакційної правки.

У справі "Єфанов та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Райт Маруст (Rait Maruste),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska), судді,

Станіслав Шевчук (Stanislav Shevchuk), суддя ad hoc,

та Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

після наради за зачиненими дверима 7 липня 2009 року виносить таке рішення, ухвалене того самого дня:

1. Справу порушено за заявою (N 13404/02), поданою проти України до Суду 30 березня 2001 року чотирма громадянами України - п. Олександром Петровичем Єфановим (далі - перший заявник), пані Іриною Іванівною Єфановою (далі - друга заявниця), паном Юрієм Івановичем Боєвим (далі - третій заявник) та пані Світланою Петрівною Боєвою (далі - четверта заявниця) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Ю.Зайцев. Другу, четверту заявниць та третього заявника представляв перший заявник.

3. Ухвалою від 28 серпня 2007 року Суд оголосив заяву частково прийнятною і вирішив направити Уряду скарги стосовно тривалості кримінального провадження. Він також вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви одночасно (пункт 3 статті 29) .

4. Заявники народилися у 1951, 1959, 1952 та 1953 роках відповідно. Всі чотири заявники є громадянами України та проживають у місті Сміла, Черкаська область, Україна.

5. 8 лютого 1999 року третього заявника та четверту заявницю було затримано. Щодо них було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та їм було пред'явлено обвинувачення у вчиненні контрабанди.

6. 30 березня 1999 року щодо першого заявника було порушено кримінальну справу за ухилення від сплати податків. 8 травня 1999 року йому були пред'явлені нові обвинувачення у вчиненні контрабанди. 10 травня 1999 року його було затримано та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

7. 14 липня 1999 року щодо другої заявниці було порушено кримінальну справу за підробку документів та ухилення від сплати податків. Щодо другої заявниці було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

8. Згодом кримінальні справи було об'єднано в одне провадження у зв'язку з однаковим фактичним та юридичним підґрунтям.

9. Перший і третій заявники та четверта заявниця залишалися під вартою до 14 липня 2000 року, 7 червня 1999 року та 5 червня 2000 року відповідно.

10. 30 вересня 1999 року досудове слідство було завершено і кримінальну справу було передано до Смілянського міського суду Черкаської області.

11. 12 жовтня 1999 року суд почав розгляд справи.

12. 21 квітня 2000 року суд повернув справу на додаткове розслідування.

13. 16 травня 2000 року Черкаський обласний суд скасував цю ухвалу та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

14. 11 вересня 2000 року Смілянський міський суд Черкаської області виніс виправдувальний вирок щодо заявників.

15. 17 жовтня 2000 року Черкаський обласний суд на підставі касаційного подання прокуратури міста скасував вирок та направив справу на новий розгляд до Смілянського міського суду Черкаської області. До заявників було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

16. З 14 грудня 2000 року по 22 лютого 2001 року відбулося шість засідань Смілянського міського суду Черкаської області. З 22 лютого по 2 серпня 2001 року не було призначено жодного засідання.

17. 2 серпня 2001 року Смілянський міський суд Черкаської області зупинив провадження у справі у зв'язку з розшуком четвертої заявниці. Він дав вказівку прокуратурі оголосити у розшук четверту заявницю.

18. У цей період перший заявник та друга заявниця неодноразово зверталися зі скаргами до Смілянського міського суду Черкаської області, вимагаючи розгляду їх справ окремо від справи четвертої заявниці.

19. У листі від 3 березня 2003 року Смілянський міський суд Черкаської області зазначив, зокрема, що державні органи не вжили всіх необхідних заходів для розшуку четвертої заявниці. Він постановив, що прокурору міста Сміли, прокурору Черкаської області та керівництву управління Міністерства внутрішніх справ у Черкаській області необхідно скласти окремі обвинувальні висновки щодо першого заявника і другої заявниці та вжити заходів для розшуку четвертої заявниці.

20. 23 квітня 2003 року у ході судового засідання прокуратура оголосила змінений обвинувальний висновок щодо першого заявника та закрила кримінальну справу щодо нього за ухилення від сплати податків.

21. 14 травня 2003 року четверта заявниця постала перед судом.

22. 11 листопада 2003 року Черкаський районний суд Черкаської області виніс виправдувальний вирок щодо другої заявниці. Він визнав інших заявників винними у вчиненні злочину та призначив їм покарання у вигляді трьох років позбавлення волі та звільнив їх від відбування призначених покарань з випробувальним строком один рік.

23. Рішення було оскаржено третім заявником, четвертою заявницею та прокурором.

24. 28 листопада 2003 року той же суд визнав такою, що не підлягає розгляду, апеляцію третього заявника та четвертої заявниці у зв'язку з порушенням строку апеляційного оскарження.

25. 13 квітня 2004 року апеляційний суд Черкаської області частково задовольнив апеляційне подання прокурора та відхилив заперечення першого заявника та другої заявниці. Він частково змінив вирок від 11 листопада 2003 року.

26. 22 березня 2005 року Верховний Суд України скасував ухвалу від 28 листопада 2003 року.

27. 6 вересня 2005 року апеляційний суд Черкаської області залишив без задоволення апеляції третього заявника і четвертої заявниці та залишив вирок від 11 листопада 2003 року без змін.

28. 17 листопада 2005 року перший, третій заявники та четверта заявниця подали касаційні скарги на вирок від 11 листопада 2003 року. 24 січня 2006 року Верховний Суд України закрив касаційне провадження у кримінальній справі.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

29. Заявники скаржилися на те, що тривалість провадження у справі була несумісною з вимогою "розумного строку", передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції, у якому зазначено наступне:

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом,... який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."