Рішення може зазнати редакційної правки.

У справі "Батрак проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-lefevre),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

Станіслав Шевчук (Stanislav Shevchuk), суддя ad hoc,

та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 26 травня 2009 року, виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою, поданою громадянкою України пані Людмилою Микитівною Батрак (далі - заявниця) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим, Міністерство юстиції.

3. Суд вирішив направити Уряду скарги заявниці на невиконання рішення суду, винесеного на її користь. Було також вирішено розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно (пункт 3 статті 29 Конвенції) .

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця, пані Людмила Микитівна Батрак, народилась у 1938 році та проживає у місті Кременчук.

5. 9 квітня 2004 року Автозаводський районний суд міста Кременчука присудив заявниці 8636,45 гривень (1) виплат, гарантованих статтею 57 Закону України "Про освіту". Зазначені виплати, передбачені для викладачів, не здійснювались через відсутність видатків на такі цілі у державному бюджеті.

(1) Приблизно 1283 євро.

6. У 2004 році Верховна Рада України прийняла законодавчі заходи (Закон N 1994-IV) , встановлюючи зобов'язання щодо погашення кредиторської заборгованості, що передбачені статтею 57 Закону України "Про освіту" починаючи з 2005 року і протягом п'яти років.

7. Суд не отримав інформації від заявниці щодо повного виконання цього рішення суду.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

8. Відповідне національне законодавство наведено в рішенні "Скрипняк та інші проти України" (Skrypnyak et autres c. Ukraine), NN 9177/05, 14241/05, 10596/06, 17346/06, 20912/06 та 34604/06, пп.7-13, від 10 липня 2008 року).

I. ЩОДО НЕВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ

9. Заявниця скаржилась на те, що тривалість виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним на її користь, є надмірною. Вона стверджувала, що тривалий строк виконання становить порушення її права, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Заявниця посилалась також на статтю 13 Конвенції. Суд вважає, що скаргу стосовно тривалого виконання потрібно розглядати виключно за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

10. Заявниця також стверджувала, що надмірна тривалість виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним на її користь, порушує її право на мирне володіння своїм майном. Вона посилалась на статтю 1 Першого протоколу. Відповідні положення Конвенції викладені наступним чином:

Пункт 1 статті 6 Конвенції

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом,... який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

A. Щодо прийнятності

11. Суд вважає, що скарги не є явно необґрунтованими у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Він також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони повинні бути визнані прийнятними.

B. Щодо суті

12. Уряд подав зауваження, подібні тим, що раніше наводились у справі "Скрипняк та інші проти України" (Skrypnyak et autres), стверджуючи про відсутність порушень Конвенції (див. вищезгадане "Скрипняк та інші проти України" (Skrypnyak et autres), п. 19).