Це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Текст рішення може зазнати редакційної правки.

У справі "Лебедінцева проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

п. Райт Маруст (Rait Maruste),

п. Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

п. Марк Віллігер (Mark Villiger),

пані Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

пані Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

п. Станіслав Шевчук (Stanislav Shevchuk), суддя ad hoc,

та пані Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 17 лютого 2009 року, виносить таке рішення, що було прийняте в той день:

1. Справа порушена за заявою (N 37208/04), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянкою України пані Лебедінцевою Тамарою Василівною (далі - заявниця) 7 жовтня 2004 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

3. 6 грудня 2007 року Голова п'ятої секції вирішив направити заяву Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції він також вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилась у 1949 році та проживає у місті Харкові, Україна.

5. 21 лютого 2001 року Сніжнянський міський суд зобов'язав ДП шахту "Ударник" сплатити на користь заявниці компенсацію у зв'язку зі смертю її чоловіка у результаті виробничої травми. Пізніше шахту було реорганізовано у ДП "Сніжнеантрацит".

6. Рішення не було оскаржено, набрало законної сили, для його виконання було відкрито виконавче провадження.

7. Між лютим 2002 року та груднем 2003 року заявниці було виплачено 11 135 грн.

8. 18 січня 2008 року заявниця отримала решту заборгованості за рішенням.

9. У ході судового провадження заявниця вимагала від підприємства-боржника відшкодування шкоди за затримку виконання, однак її спроби були безрезультатними.

II. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

10. Відповідне національне законодавство було викладено в рішеннях "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, пп. 16-19, 27 липня 2004 року, та "Войтенко проти України" ( 980_223) (Voytenko v. Ukraine), N 18966/02, пп. 20-25, 29 червня 2004 року.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

11. Заявниця скаржилась на тривале невиконання рішення від 21 лютого 2001 року. Суд розгляне скаргу заявниці за пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. "Шаров проти Росії" (Sharov v. Russia), N 38918/02, п. 11, 12 червня 2008 року). Ця стаття у відповідних частинах передбачає таке:

Пункт 1 статті 6 Конвенції

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

A. Щодо прийнятності

12. Уряд висував заперечення стосовно статусу жертви заявниці та вичерпання національних засобів юридичного захисту, подібні до тих, які Суд вже відхиляв у справі "Ромашов проти України" (див. вищезазначене рішення у справі "Ромашов проти України", пп. 23-33). Суд зазначає, що дані заперечення мають бути відхилені з тих самих підстав.

13. Суд робить висновок, що заява містить важливі питання факту та права, які передбачені Конвенцією, встановлення яких вимагає розгляду справи по суті. Суд не знаходить жодної підстави визнавати її неприйнятною. Таким чином, заява має бути визнана прийнятною.

B. Щодо суті