Рішення у справі набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Шапкіна проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Райт Маруст (Rait Maruste), Голова,

п. Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

п. Володимир Буткевич (Volodymyr Butkevych),

пані Ренате Ягер (Renate Jaeger),

пані Ізабель Берро-Лефевр (Isabell Berro-Lefevre),

пані Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

пані Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

та пані Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 14 жовтня 2008 року, ухвалили таке рішення, що було прийнято того ж дня:

1. Справа порушена за заявою (N 20028/04), поданою до Суду проти України відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянкою Казахстану Валентиною Григорівною Шапкіною (далі - заявниця) 20 травня 2004 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

3. 13 листопада 2007 року Суд оголосив заяву частково неприйнятною та вирішив направити скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо невиконання рішення, винесеного на користь заявниці за її позовом до державної виконавчої служби. Суд відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції вирішив розглядати решту заяви щодо суті та прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця, Валентина Григорівна Шапкіна, є громадянкою Казахстану, народилась у 1937 році та проживає у м. Бердянську, Україна.

5. 7 серпня 1998 року Бердянський міський суд визнав пані К. та пані Л. винними у шахрайстві та присудив заявниці 19 357 грн (1) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої цими особами заявниці.

(1) Приблизно 8133,74 євро.

6. Оскільки відділ державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області не виконав рішення від 7 серпня 1998 року, заявниця звернулась до Бердянського міського суду із відповідним позовом. Заявниця вимагала відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їй тривалим невиконанням рішення.

7. 19 грудня 2002 року суд частково задовольнив позов заявниці. Згідно з цим рішенням суд зобов'язав відділ державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області сплатити заявниці 5635,90 грн (1) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті того, що державні виконавці не вживали всіх необхідних заходів для виконання упродовж належного періоду.

(1) Приблизно 1064,18 євро.

8. Не погодившись із присудженою їй сумою, заявниця подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення. 24 листопада 2003 року апеляційний суд Запорізької області залишив без змін рішення суду першої інстанції. Тієї ж дати рішення від 19 грудня 2002 року набрало законної сили.

9. 19 січня 2004 року заявниця передала до відділу державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області виконавчий лист на виконання рішення від 19 грудня 2002 року. 27 лютого 2004 року виконавчий лист було направлено для виконання до відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції (далі - відділ державної виконавчої служби).

10. 5 квітня 2004 року відділ державної виконавчої служби відкрив виконавче провадження з виконання рішення від 19 грудня 2002 року.

11. 1 листопада 2005 року відділ державної виконавчої служби зупинив виконавче провадження через відсутність у відділу державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області майна, на яке можна звернути стягнення.

12. Рішення від 19 грудня 2002 року залишається невиконаним.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

13. Відповідне національне законодавство викладено у рішенні "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, пп. 16-18, рішення від 27 липня 2004 року).

I. МЕЖІ СПРАВИ

14. У своїй відповіді на зауваження Уряду заявниця скаржилась за статтею 13 Конвенції, посилаючись на ті самі факти.

15. На думку Суду, нова скарга не є уточненням первинної скарги заявниці до Суду, яку було направлено Уряду-відповідачу. Таким чином, Суд вважає недоцільним розглядати її зараз (див. "Новицький проти України" (Novitskiy v. Ukraine), N 20324/03, рішення від 16 жовтня 2007 року; "Пиряник проти України" (Piryanik v. Ukraine), N 75788/01, п. 20, рішення від 19 квітня 2005 року).

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ

16. Заявниця скаржилась на невиконання рішення суду від 19 грудня 2002 року. Вона посилалась на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, що передбачає наступне:

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.