Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Леонтюк проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Пеер Лоренцен (Mr Peer Lorenzen), Голова,

п. Райт Маруст (Mr Rait Maruste),

п. Карел Юнгвірт (Mr Karel Jungwiert),

п. Володимир Буткевич (Mr Volodymyr Butkevych),

п. Марк Віллігер (Mr Mark Villiger),

пані Миряна Лазарова-Трайковська (Mrs Mirjana Lazarova Trajkovska),

пані Здравка Калайджиєва (Mrs Zdravka Kalaydjieva), судді,

та пані Клаудія Вестердік (Mrs Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 24 липня 2008 року, виносить таке рішення, яке було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 3687/05), поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянкою України пані Тетяною Володимирівною Леонтюк (далі - заявниця) 10 грудня 2004 року.

2. Інтереси заявниці представляв п. Г.Авраменко, адвокат, що практикує в м. Чернігові. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим.

3. 27 листопада 2006 року Суд вирішив направити заяву Уряду. На підставі положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця, 1959 року народження, мешкає у місті Біла Церква, Україна.

5. Чоловік заявниці працював у державній будівельно-промисловій компанії "Атомспецбуд". 16 березня 2000 року він помер.

6. 1 лютого 2001 року Білоцерківський міський суд Київської області двома рішеннями зобов'язав компанію "Атомспецбуд" виплатити заявниці 8235,38 грн (1) та 3270 грн (2) заборгованості із заробітної плати, яка належала до виплати померлому чоловіку заявниці. Заявниці було сплачено 1478,94 грн, а решта заборгованості залишається несплаченою.

(1) На той час приблизно 1619,95 євро.

(2) На той час приблизно 643,23 євро.

7. Наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 червня 2002 року підприємство-боржник було ліквідовано та призначено ліквідаційну комісію. У зв'язку з цим державна виконавча служба зупинила виконавче провадження по справі заявниці та передала виконавчі листи ліквідаційній комісії. Ліквідаційна процедура досі триває.

8. 6 жовтня 2004 року Центральна міжвідомча експертна комісія по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановила, що смерть чоловіка заявниці сталася внаслідок хвороб, спричинених його участю у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії у 1986 році.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

9. Відповідне національне законодавство викладене у рішенні "Михайленки та інші проти України" (Mykhaylenky and Others v. Ukraine), N 35091/02 та ін., пп. 24-33).

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ТА ПУНКТУ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ

10. Заявниця скаржилася за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривале невиконання двох судових рішень від 1 лютого 2001 року, винесених на її користь. Вона також скаржилася за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що вона не може отримати від державного підприємства "Атомспецбуд" заборгованість, належну їй за рішеннями, про які йдеться.

Ці статті у відповідних частинах передбачають наступне:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

A. Щодо прийнятності

11. Сторони не надали жодних зауважень щодо прийнятності цих скарг.

12. Суд зазначає, що ця частина заяви не є очевидно необґрунтованою у розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, Суд визнає цю частину заяви прийнятною.

B. Щодо суті

13. Сторони не надали жодних зауважень щодо суті цих скарг.

14. Суд зазначає, що рішення від 1 лютого 2001 року залишаються невиконаними більше семи років і чотирьох місяців.

15. Суд нагадує, що він неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справах, подібних до цієї (див. рішення у справі "Михайленки та інші проти України" (Mykhaylenky and Others v. Ukraine), пункти 55 та 64).