Це рішення стане остаточним відповідно до умов, визначених пунктом 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним правкам.

У справі "Луговий проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

п. Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

п. Володимир Буткевич (Volodymyr Butkevych),

пані Рената Ягер (Renate Jaeger),

п. Марк Віллігер (Mark Villiger),

пані Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

пані Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarjva Trajkovska), судді,

та пані Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 20 травня 2008 року, виносить таке рішення, що було прийняте в той день:

1. Справа порушена за заявою (N 25821/02), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України п. Луговим Едуардом Валерійовичем (далі - заявник) 25 травня 2002 року.

2. Заявник був представлений п. Лісовим А.В., адвокатом, що практикує у місті Сімферополі. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим та заступником Міністра юстиції пані Валерією Лутковською.

3. 22 березня 2007 року Суд вирішив направити цю заяву на комунікацію Уряду. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

4. Заявник народився у 1977 році та проживає у місті Чернівцях.

5. 24 серпня 1998 року заявник мав суперечку з паном Б. та ще трьома особами, що призвела до бійки, в результаті якої заявник поранив пана Б. в обличчя з газового пістолета.

6. 11 вересня 1998 року за обвинуваченням заявника у завданні тяжких тілесних ушкоджень було порушено кримінальну справу.

7. 19 березня 1999 року органи попереднього слідства вирішили що заявник діяв без перевищення меж необхідної оборони, та закрили кримінальну справу.

8. 15 травня 1999 року прокурор Роздольненського району Автономної Республіки Крим (далі - АРК) скасував постанову від 19 березня 1999 року та поновив провадження у справі.

9. 8 серпня 1999 року винесено постанову про пред'явлення заявнику обвинувачення у перевищенні меж необхідної оборони. У той же день він був оголошений у розшук. Як повідомив заявник, він ніколи не залишав місця свого перебування у м. Чернівці (приблизно 1000 км від АРК), слідчим органам була відома його постійна адреса. Однак вони не контактували з ним з приводу розслідування у кримінальній справі.

10. 13 березня 2000 року обвинувачення заявника було змінено на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

11. 20 жовтня 2000 року, коли заявник був у АРК, з нього було взято підписку про невиїзд.

12. 1 листопада 2000 року попереднє слідство було закінчено та справа була направлена до Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим.

13. 8 лютого 2001 року районний суд допитав обвинуваченого, потерпілого та свідків, призначив додаткову судово-медичну експертизу та відклав судове засідання.

14. Наступне судове засідання було призначено на 10 квітня 2002 року. За клопотанням адвоката заявника це засідання було відкладено. Наступні були призначені на 25 квітня та 17 червня 2002 року. Після того як на вимогу заявника засідання 17 червня 2002 року було перенесено, суд призначив наступне на 4 листопада 2002 року.

15. 4 листопада 2002 року районний суд направив справу до органів попереднього слідства та наказав провести відтворення обстановки та подій злочину.

16. 4 квітня 2003 року було проведено відтворення подій злочину. Справу було повернуто на розгляд до того ж суду.

17. У період з вересня до грудня 2002 року районний суд призначив чотири засідання, жодне з яких не відбулося. Два засідання були перенесені через відсутність адвоката заявника, одне - через неявку прокурора та ще одне - через відсутність двох свідків. Наступне засідання було призначено на 4 лютого 2004 року.

18. 4 лютого 2004 року районний суд призначив додаткову судово-медичну експертизу.

19. 24 березня 2005 року результати експертизи були передані до того ж суду. Наступне слухання суд призначив на 26 вересня 2005 року. Це засідання було відкладене за клопотанням прокурора.

20. 27 вересня 2005 року суд призначив додаткову медичну та балістичну експертизу. 11 листопада 2005 року призначений експертний інститут відмовився робити експертизу, посилаючись на відсутність кваліфікованих експертів.

21. 7 грудня 2005 року суд зобов'язав зробити експертизу іншій установі. 10 березня 2006 року матеріали справи було передано до експертного центру. Наступне судове засідання відбулося у травні 2006 року.

22. 13 червня 2006 року районний суд закрив кримінальну справу по обвинуваченню заявника у зв'язку із закінченням строків давності, 20 червня 2006 року заявник подав апеляційну скаргу, вимагаючи виправдання.

23. 26 серпня 2006 року апеляційний суд Автономної Республіки Крим скасував постанову від 13 червня 2006 року та повернув справу на новий розгляд.

24. У період з грудня 2006 року до березня 2007 року районний суд призначив три засідання, одне з яких було перенесено через неявку свідка.

25. 21 березня 2007 року суд визнав заявника винним, призначивши йому покарання у вигляді одного року обмеження волі, та звільнив його від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Суд також скасував запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 4 квітня 2007 року заявник подав апеляційну скаргу, вимагаючи виправдання.

26. 29 травня 2007 року апеляційний суд Автономної Республіки Крим виключив з рішення призначення покарання, в іншій частині вирок суду залишив без змін.

27. 26 листопада 2007 року заявник подав до Верховного Суду України касаційну скаргу.

28. 7 лютого 2008 року Верховний Суд прийняв остаточне рішення у справі заявника.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

29. Заявник скаржився, що тривалість провадження була несумісною з вимогою "розумного строку", визначеного у пункті 1 статті 6 Конвенції, який передбачає наступне:

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом,... який... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

30. Уряд надав коментарі стосовно фактів справи. Однак він не надав зауважень з приводу прийнятності та суті скарги заявника.

A. Щодо прийнятності

31. Суд зазначає, що заява не є очевидно необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Далі Суд зазначає, що вона не є неприйнятною за будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.