Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Арцибашев проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,

п. Р.Маруст (Mr R.Maruste),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (Mrs M.Tsatsa-Nikolovska),

пані Р.Ягер (Mrs R.Jaeger),

пані І.Берро-Лефевр (Mrs I.Berro-Lefevre),

пані М.Лазарова-Трайковська (Mrs M.Lazarova Trajkovska),

пані З.Калайджієва (Mrs Z.Kalaydjieva), судді,

та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 20 травня 2008 року, виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 1282/03), поданою до Суду 26 жовтня 2002 року громадянином України паном Сергієм Миколайовичем Арцибашевим (далі - заявник) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

3. 4 грудня 2004 року Суд визнав заяву частково неприйнятною та вирішив направити на комунікацію Уряду скаргу щодо тривалості провадження. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви і її прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1971 році та проживає у м. Макіївка.

5. 25 серпня 1997 року було порушено кримінальну справу за підозрою у вчиненні заявником та двома іншими особами вбивства. Того ж дня заявника було заарештовано та взято під варту.

6. У грудні 1997 року заявника було віддано до суду.

7. 19 березня 1998 року Червоногвардійським районним судом м. Макіївки було направлено справу на додаткове розслідування.

8. 31 серпня 1998 року додаткове розслідування було завершено та справу направлено до районного суду.

9. 21 травня 1999 року районний суд визнав заявника винним у вбивстві при обтяжуючих обставинах та засудив до одинадцяти років ув'язнення.

10. 20 липня 1999 року Донецьким обласним судом (1) було скасовано вирок та направлено справу на додаткове розслідування.

(1) 3 липня 2001 року - апеляційний суд Донецької області.

11. 15 грудня 1999 року додаткове розслідування було завершено та справу направлено до районного суду.

12. 2 червня 2000 року районний суд направив справу на додаткове розслідування.

13. У вересні 2000 року після того, як було завершено додаткове розслідування, справу було направлено до районного суду.

14. 27 жовтня 2000 року районним судом було знову направлено справу на додаткове розслідування.

15. У лютому 2001 року справу було направлено до обласного суду як до суду першої інстанції.

16. 24 липня 2001 року обласний суд визнав заявника винним у вбивстві при обтяжуючих обставинах та засудив до чотирнадцяти років ув'язнення.

17. 11 липня 2002 року Верховним Судом було залишено рішення без змін.

18. Під час розгляду справи судом було призначено приблизно тридцять два судових засідання. Приблизно дванадцять з них було відкладено в зв'язку з тим, що один чи двоє свідків із п'яти не з'являлись. Двічі судові засідання було перенесено в зв'язку з тим, що заявника, який тримався під вартою, не було доставлено до суду відповідними органами. Сім судових засідань було перенесено у зв'язку з тим, що суддя хворів.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

19. Заявник скаржився на те, що тривалість провадження була несумісною з вимогою "розумного строку", як того вимагає п. 1 статті 6 Конвенції, у відповідній частині якого зазначається наступне:

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом,... який встановить обґрунтованість... кримінального обвинувачення".

20. Уряд заперечив такі твердження.

21. 25 серпня 1997 року заявника було заарештовано. Однак період, який має братися до уваги, розпочинається з 11 вересня 1997 року, коли набуло чинності визнання Україною права на індивідуальне звернення. Однак, оцінюючи розумність строку, який мав місце після цієї дати, до уваги має братися стан провадження на той час.

22. Період, який розглядається, закінчився 11 липня 2002 року. Таким чином, провадження тривало в судах трьох інстанцій протягом чотирьох років і десяти місяців.

A. Щодо прийнятності