Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Харчук проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

п. Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger),

п. І.Берро-Лефевр (I.Berro-Lefevre),

пані М.Лазарова-Трайковська (M.Lazarova-Trajkovska), судді,

та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 20 травня 2008 року,

виносить таке рішення, ухвалене в той день:

1. Справу порушено проти України за заявою (N 24739/05), поданою до Суду громадянином України паном Іваном Степановичем Харчуком (далі - заявник) 23 червня 2005 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) було представлено його Уповноваженим - паном Юрієм Зайцевим, Міністерство юстиції.

3. 7 вересня 2006 року Суд вирішив надіслати Уряду скаргу за статтею 1 Першого протоколу. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви та її прийнятності одночасно.

1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився в 1941 р. та мешкає в м. Києві.

5. Рішенням від 25 жовтня 2001 року Корольовський районний суд м. Житомира зобов'язав відділ освіти Житомирського міськвиконкому сплатити дружині заявника, Харчук Лідії Андріївні, яка померла в липні 2001 року від раку матки, 2497,09 гривень(1) різних виплат, передбачених Законом України "Про освіту".

6. 29 квітня 2002 року заявнику було сплачено 1248,54 грн.(2) 27 червня 2003 року державна виконавча служба закрила виконавче провадження та повернула заявнику виконавчий документ.

7. У липні 2004 року заявник звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із заявою про заміну стягувача його правонаступником у провадженні, ініційованому його дружиною, а також про заміну боржника за рішенням від 25 жовтня 2001 року на міську раду м. Житомира. Ухвалою від 2 вересня 2004 року, яку залишено без змін апеляційним судом Житомирської області від 28 жовтня 2004 року, Корольовский районний суд м. Житомира частково задовольнив заяву: замінив особу стягувача. Ухвалою від 8 лютого 2006 року Верховний Суд України, не встановивши порушення норм матеріального або процесуального права під час розгляду справи судом, відхилив касаційну скаргу заявника на зазначені вище ухвали.

8. Заявник звернувся із заявою до школи, в якій працювала його дружина, з приводу виконання рішення. Листом від 15 лютого 2007 року школа повідомила заявника, що його дружина уклала трудовий договір з юридичною особою - відділом освіти Житомирської міської ради. У цьому ж листі було наголошено, що централізована бухгалтерія управління освіти вже сплатила заявниці 1248,54 гривень та що решту суми (не по рішеннях суду, а по фактичних недорахуваннях на той час) буде виплачено при чергових надходженнях коштів.

9. Станом на сьогодні до Суду не надходило жодної інформації щодо повного виконання рішення суду.

(1) Приблизно 324 євро.

(2) Приблизно 162 євро.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

1. Закон України "Про виконавче провадження" N 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами)

10. Відповідно до статті 2 Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу.

2. Конституція України від 28 червня 1996 року

11. Відповідно до статті 96 Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

3. Закон України "Про освіту" 1060-XII від 23 травня 1991 року

12. Восьмим та десятим абзацами статті 57 передбачено, що держава гарантує педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплату надбавки за вислугу років та матеріальної допомоги на оздоровлення.

4. Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" 1994-IV від 9 вересня 2004 року

13. Стаття 1 Закону визнає кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені абзацами восьмим та десятим частини першої статті 57 Закону України "Про освіту".

5. Постанова Кабінету Міністрів N 934 від 19 вересня 2005 року "Про реалізацію Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів"

14. Відповідно до пункту 4 постанови центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити протягом місяця нарахування навчальними закладами та установами освіти педагогічним і науково-педагогічним працівникам (працюючим, сумісникам, звільненим і пенсіонерам) надбавок за вислугу років за період із січня 1997 по серпень 2002 року та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки з січня 1998 по серпень 2002 року відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.

15. Відповідно до абзацу другого пункту 3 Порядку, затвердженого цією постановою, особам, які працювали у 1997-2002 роках на посадах педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів та установ, у тому числі за сумісництвом, і звільнилися або вийшли на пенсію, заборгованість погашається один раз на квартал за їх заявою, поданою закладу чи установі, в яких вони працювали та які їм нарахували виплати.

I. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1

ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ

16. Заявник стверджує, що невиконання рішення, винесеного на користь його дружини, призводить до порушення статті 1 Першого протоколу, яка передбачає:

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".