Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Петрова та Чорнобривець проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (Mrs S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (Mr K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

п. Р.Маруст (Mr R.Maruste),

п. М.Віллігер (Mr M.Villiger),

пані М.Лазарова Трайковська (Mrs M.Lazarova Trajkovska), судді,

та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 22 квітня 2008 року, виносить таке рішення, яке було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за двома заявами NN 6360/04 і 16820/04, поданими до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянками України пані Іриною Михайлівною Петровою та пані Оленою Савеліївною Чорнобривець (Журавльовою) (далі - друга заявниця) 13 січня та 17 березня 2004 року відповідно.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим.

3. 30 травня 2006 року Суд вирішив направити заяви Уряду. Відповідно до положень п. 3 ст. 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Пані Ірина Михайлівна Петрова (далі - перша заявниця) народилась у 1960 році. Пані Олена Савеліївна Чорнобривець (Журавльова) народилась у 1963 році. Обидві заявниці є суддями апеляційного суду Кіровоградської області та мешкають у м. Кіровограді.

5. У листопаді 2002 року заявниці звернулись до Печерського районного суду м. Києва проти Міністерства фінансів, Міністерства юстиції та Державного казначейства з позовними заявами про виплату заборгованості із заробітної плати та по виплаті надбавок за інтенсивність праці та за вислугу років.

6. 16 грудня 2002 року суд задовольнив позовні вимоги заявниць та зобов'язав Міністерство фінансів та Державне казначейство виплатити заявницям 6529,03 грн та 8459,36 грн відповідно.

7. 9 липня 2003 року апеляційний суд міста Києва залишив рішення без змін і воно набрало законної сили.

8. 11 серпня 2003 року відділ державної виконавчої служби Печерського району м. Києва повідомив заявниць про те, що вони мають звернутися безпосередньо до Державного казначейства.

9. 26 листопада та 19 грудня 2003 року Державне казначейство повідомило заявниць про те, що у Державному бюджеті не передбачено коштів для виконання рішення від 16 грудня 2002 року.

10. 5 листопада 2004 року заявниці отримали суми, присуджені їм рішенням від 16 грудня 2002 року.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

11. Відповідне національне законодавство та практика викладені у рішенні "Зубко та інші проти України" (Zubko and others v. Ukraine), NN 3955/04, 5622/04, 8538/04 та 11418/04, пп. 33-34, 26 квітня 2006 року).

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

12. Суд вважає, що згідно пункту 1 правила 42 Реґламенту Суду заяви слід об'єднати, зважаючи на спільне фактичне та правове підґрунтя.

II. СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ

13. Заявниці скаржились за п. 1 ст. 6 Конвенції на тривале невиконання рішення від 16 грудня 2002 року та на порушення їх права на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу. Ці статті у відповідній частині передбачають наступне:

Пункт 1 статті 6

"Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий та відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

A. Щодо прийнятності

14. Уряд надав заперечення щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту та прийнятності за принципом ratione personae. Ці заперечення подібні до тих, які Суд вже відхиляв у низці схожих справ (див. ухвали у справах "Шестаков проти Росії" (Shestakov v. Russia), N 48757/99,18 червня 2002 року, та "Скубенко проти України" (Skubenko v. Ukraine), N 41152/98, 6 квітня 2004 року). Суд вважає, що ці заперечення мають бути відхилені з тих самих причин.