Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Жогло проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (Mr K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

п. Р.Маруст (Mr R.Maruste),

п. М.Віллігер (Mr M.Villiger),

пані І.Берро-Лефевр (Mrs I.Berro-Lefevre),

пані М.Лазарова-Трайковська (Mrs M.Lazarova Trajkovska), судді,

та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 25 березня 2008 року, виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 17988/02), поданою до Суду 25 лютого 2002 року громадянином України п. Русланом Миколайовичем Жогло (далі - заявник) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим, Міністерство юстиції.

3. Зокрема, заявник стверджував, що в ході всього провадження (досудового і судового) у нього не було можливості предстати перед потерпілим та ставити тому запитання.

4. 11 квітня 2007 року Суд вирішив направити скаргу заявника Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви і її прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1980 році і проживає у місті Києві, Україна.

6. 14 серпня 2001 року заявник та пан Х. зустрілись із знайомим заявника, паном С. Заявник стверджував, що вони на автомобілі пана С. виїхали за місто і через деякий час між ними виник спір щодо повернення боргу, який переріс у бійку. Пан Х. вдарив пана С. порожньою пляшкою, після чого заявник завдав останньому декілька ударів ножем. Як стверджує заявник, він скористався кишеньковим ножем і вчинив так виключно в цілях самооборони. Після цього пан С. втік.

7. Заявник і пан Х. взяли особисті документи пана С., гроші та ключі від автомобіля, а сам автомобіль зіштовхнули на узбіччя дороги і залишили.

8. Стікаючого кров'ю пана С. на узбіччі дороги підібрали пан та пані Ш., які спочатку відвезли його до відділу міліції, а потім у супроводі міліції - до лікарні.

9. 15 серпня 2001 року заявник був затриманий.

10. 16 серпня 2001 року адвокат, обраний матір'ю заявника, був призначений захищати заявника.

11. 17 серпня 2001 року Бориспільський районний суд Київської області обрав заявнику запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

12. Заявник стверджував, що працівники міліції його побили і змусили зізнатись. Заявник також стверджував, що він звертався зі скаргами щодо цього факту до прокуратури, однак відповіді не отримав.

13. 5 жовтня 2001 року слідчий допитав потерпілого, пана С.

14. 18 жовтня 2001 року представник пана С. звернувся з заявою про те, щоб пан С. не брав участь в очних ставках у зв'язку з погіршенням його стану здоров'я.

15. 26 жовтня 2001 року відповідного висновків судово-медичної експертизи потерпілий мав близько п'ятнадцяти ножових поранень грудної клітки та шиї, включаючи одну глибоку рану на правому боці грудної клітки, яку було визначено як тяжке тілесне ушкодження, а інші поранення належали до легких тілесних ушкоджень.

16. 30 жовтня 2001 року слідчий відмовив у задоволенні клопотання заявника про проведення очної ставки з потерпілим С. у зв'язку з хворобою останнього.

17. 5 грудня 2001 року апеляційний суд Київської області у справі заявника провів судове засідання. Пан С. був присутній на початку судового засідання, однак під час перерви його стан здоров'я погіршився, і йому було надано невідкладну медичну допомогу. Представник пана С. звернувся до суду з клопотанням про продовження розгляду справи за відсутності пана С.

18. 18 грудня 2001 року апеляційний суд Київської області, розглядаючи справу як суд першої інстанції, засудив заявника і пана Х. відповідно до десяти та восьми років позбавлення волі за вчинення замаху на вбивство та розбійного нападу. Суд вказав на версію розвитку подій, викладену заявником та паном Х. (див. пункти 6 та 7 вище). Далі суд встановив, що заявник та пан Х. домовились вбити та пограбувати пана С. Вони завчасно приготували ніж і порожню пляшку та скористалися ними під час замаху на вбивство. Оскільки у справі не було інших свідків злочину, суд ґрунтував своє рішення щодо способу вчинення злочину та умислу вчинити вбивство на поясненнях пана С., які той надав під час досудового слідства:

"Виїхавши за масив Бортничі, Ж. [заявник] попросив його [потерпілого] зупинити автомобіль, що той і зробив. Коли автомобіль зупинився, він почув крик Ж. "Глуши" і відчув сильний удар по голові ззаду, а коли поруч посипалося скло, зрозумів, що Х. вдарив його по голові пляшкою. В цей момент Ж. став наносити йому удари чимось гострим в область грудей, шиї, голови, від чого він відчув біль на шиї зліва і на якусь мить знепритомнів. У наступну мить він відчув біль на шиї зліва, від чого він опритомнів та побачив, що Ж. стоїть біля відкритих дверей автомобіля і намагається витягти його з автомобіля, продовжуючи в цей час наносити йому удари ножем в груди. Х., який знаходився в цей час біля Ж., постійно кричав: "Добий його, а то він нас здасть", повторюючи ці слова декілька разів. Потім Ж. і Х. витягли його з автомобіля, і Ж. ще декілька разів вдарив його ножем у груди, шию, після чого він [потерпілий] відштовхнув від себе обох, вирвався від них і втік, заховавшись у кюветі біля дороги. При цьому він чув, як Х. запитав у Ж., чи він, С., живий, на що Ж. відповів: "Я перерізав йому всі вени, і він стече кров'ю". Потім Ж., заспокоюючи Х., сказав, що він [потерпілий], як курка, стече кров'ю..."

Далі суд вказав, що:

"Із розглянутих судом показань потерпілого С. також вбачається, що злочинні дії підсудних були спрямовані на його вбивство.

Ця обставина підтверджується тим, що підсудні сумісно напали на нього, кожний із них виконував певні дії, вони сумісно обговорили результати, які можуть настати від заподіяння йому тілесних ушкоджень і в подальшому не переслідували потерпілого з впевненістю у настанні смерті потерпілого...

Ці показання потерпілого нічим не спростовуються та достатньо підтверджуються об'єктивними доказами про обставини вчинення злочину: протоколами огляду місця вчинення злочину, огляду речових доказів по справі, висновком судово-медичної експертизи про заподіяні потерпілому тілесні ушкодження..."

19. Заявник подав касаційну скаргу. Зокрема, в касаційній скарзі адвокат заявника зазначив, що свідчення пана С. були зачитані у судових засіданнях і що суд ґрунтував свої висновки здебільшого на цих свідченнях, незважаючи на те, що пан С. відмовився брати участь в очній ставці під час досудового розслідування та що сторона захисту не мала можливості допитати його у суді.

20. 20 червня 2002 року Верховний Суд України залишив вирок суду першої інстанції без змін. Він вказав, що порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б тягнули за собою скасування вироку апеляційного суду, не було.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

21. Статтею 263 Кримінально-процесуального кодексу передбачено таке:

"В судовому засіданні підсудний має право:

7) задавати питання іншим підсудним, свідкам, експертові, спеціалістові, потерпілому..."

22. Відповідні положення Кримінального кодексу 1960 року (зі змінами на момент вчинення злочину) передбачають:

Стаття 17 - Відповідальність за готування до злочину і за замах на злочин

"Готуванням до злочину визнається підшукання або пристосування засобів чи знарядь або інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Замахом на злочин визнається умисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

Покарання за готування до злочину і за замах на злочин призначається за законом, який передбачає відповідальність за даний злочин.

Призначаючи покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності дій, вчинених винним, ступінь здійснення злочинного наміру і причини, через які злочин не було доведено до кінця".

Стаття 93 - Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах

"Умисне вбивство: а) з корисливих мотивів;... і) вчинене за попереднім зговором групою осіб або організованою групою, карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією, крім того, майна у випадках, передбачених пунктом "а" цієї статті".

Стаття 183 - Розбій

"...3) Розбій, поєднаний з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень або вчинений з проникненням у житло чи особливо небезпечним рецидивістом, - карається позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна".

I. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

23. Уряд зауважив, що у своїй заяві заявник не скаржився на відсутність у нього можливості ставити запитання свідку К.

24. Заявник це не прокоментував.

25. Суд погоджується з тим, що заявник ніколи не порушував питання, про яке зазначив Уряд, і не вказав на це у заяві, направленій Уряду-відповідачу для надання заперечень. Таким чином, це питання лежить поза межами розгляду даної справи.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТІВ 1 ТА З СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

26. Заявник скаржився на несправедливість провадження щодо нього. Зокрема, він стверджував, що йому не було роз'яснено право не свідчити проти себе. Крім того, на самому початку розслідування у нього не було захисника і він не міг повністю довіряти адвокату, призначеному для здійснення його захисту.

Більше того, він не мав можливості ставити питання свідкам панові та пані Ш. та потерпілому пану С. як під час досудового слідства, так і під час судових засідань. Він посилався на пункти 1 та З (c, d) статті 6 Конвенції, які передбачають таке:

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

...

c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;

d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення..."

27. Уряд заперечував проти скарг заявника.

А. Щодо прийнятності

28. Стосовно скарг заявника на нероз'яснення йому права не свідчити проти себе та відсутності у нього можливості ставити запитання свідкам панові та пані Ш., Суд зазначає, що заявник не порушував цього питання під час провадження на національному рівні. Відповідно він не вичерпав національні засоби захисту в цій частині.

29. Щодо скарг заявника про порушення його права на захист Суд зазначає, що з наступного дня після затримання у заявника був захисник, який був обраний його матір'ю. Суд нагадує, що держава не може нести відповідальність за кожні недоліки, допущені адвокатом, призначеним для надання правової допомоги, а пункт 3 (с) статті 6 Конвенції вимагає від компетентних національних органів втручання лише у тому випадку, коли нездатність захисника ефективно представляти інтереси підзахисного є очевидною або у достатній мірі доведена до їх відома якимось іншим способом (див. рішення у справі "Камазінскі проти Австрії" (Kamasinski v. Austria) від 19 грудня 1989 року, Серія А, N 168). Більше того, заявник не скаржився на те, що він був позбавлений можливості запросити іншого адвоката, чого він ніколи не робив (див. "Желєзов проти Росії" (Zhelezov v. Russia) (ухвала), N 48040/99 від 23 квітня 2002 року). Таким чином, ці твердження заявника не мають ознак порушення його прав за статтею 6 Конвенції.

30. Відповідно ці аспекти справи мають бути відхилені на підставі пунктів 1, 3 та 4 статті 35 Конвенції.

31. Однак Суд вважає, що скарга заявника на те, що йому не надали можливість допитувати свідка С., не є очевидно необґрунтованою у сенсі пункту 3 статті 35 Конвенції. Він далі зазначає, що ця скарга не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Відповідно він визнає її прийнятною.