Це рішення стане остаточним відповідно до умов, визначених пунктом 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним правкам.

У справі "Штурхальов проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V. Butkevych),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger),

пані І.Беро-Лефевре (I.Berro-Lefevre),

пані М.Лазарова-Тражковська (M.Lazarova Trajkovska), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 25 березня 2008 року, виносить таке рішення, що було прийняте в той день:

1. Справа порушена за заявою (N 10947/04), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України паном Штурхальовим Володимиром Леонідовичем (далі - заявник) 24 лютого 2004 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - паном Юрієм Зайцевим.

3. 5 квітня 2006 року Суд вирішив направити цю заяву на комунікацію Уряду. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1961 році та проживає у м. Донецьку.

5. 7 листопада 2000 року та 28 лютого 2003 року Куйбишевський районний суд м. Донецька виніс рішення про стягнення на користь заявника з ДВАТ "Шахта "Жовтневий рудник" заборгованості в сумі 3641 грн (1) та 4403 грн (2) відповідно.

6. 18 грудня 2000 року та 22 квітня 2003 року державна виконавча служба Куйбишевського району м. Донецька відкрила виконавчі провадження.

7. У жовтні 2004 року виконавчі листи були передані до державної виконавчої служби Ворошилівського району м. Донецька.

8. У травні 2003 року ДВАТ "Шахта "Жовтневий рудник" було ліквідовано та державне підприємство "Донецьквугілля" було визнано правонаступником шахти за її боргами.

9. У грудні 2004 року "Донецьквугілля" було реструктуризовано шляхом створення трьох державних підприємств - "Донецька Вугільна Енергетична Компанія", "Донецька Вугільна Коксова Компанія" та шахта їм. Горького.

10. Протягом січня - вересня 2005 року заявнику було виплачено 2456 грн (1) за рішенням від 7 листопада 2000 року та 2781 грн (2) за рішенням від 28 лютого 2003 року.

11. Відповідно до ухвали Куйбишевського районного суду м. Донецька від 31 березня 2006 року "Донецька Вугільна Енергетична Компанія" була визнана боржником.

12. Рішення, винесені на користь заявника, залишаються невиконаними.

II. ВНУТРІШНЄ ЗАКОНОДАВСТВО

13. Відповідне внутрішнє законодавство викладене у рішенні "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, пп. 17-22, 26 квітня 2005 року).

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

14. Спираючись на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, заявник скаржився на невиконання остаточних рішень, винесених на його користь. Ці положення у відповідних частинах передбачають наступне:

Пункт 1 статті 6 Конвенції

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

A. Щодо прийнятності

15. Суд зазначає, що скарга не є очевидно необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Далі Суд зазначає, що вона не є неприйнятною за будь-яких інших підстав. Отже, вона визнається прийнятною.