Це рішення стане остаточним за обставин, викладених в пункті 2 статті 44 Конвенції, Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "N.B. проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (Mrs S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (Mr K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

п. Р.Маруст (Mr R.Maruste),

п. М.Віллігер (Mr M.Villiger),

пані М.Лазарова Трайковська (Mrs M.Lazarova Trajkovska), судді

та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 11 березня 2008 року, виносить рішення, яке було прийнято того ж дня:

1. Справу порушено проти України за заявою N 17945/02, поданою до Суду 15 березня 2002 року - громадянкою України пані N.B. (далі - заявниця) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Голова палати задовольнив клопотання заявниці про нерозголошення її імені (правило 47 п. З Реґламенту Суду).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим.

3. 22 березня 2007 року Суд вирішив направити Уряду скаргу заявниці на надмірну тривалість провадження у її справі. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті справи одночасно.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилася у 1984 році та проживає у місті Херсоні.

5. 24 травня 1999 року пані П., пані Ф., пані М. та пані Б., які були неповнолітніми, здійснили напад на заявницю та нанесли їй різні ушкодження.

6. У листопаді 1999 року під час розгляду Комсомольським районним судом (далі - Комсомольський суд) кримінальної справи заявниця подала цивільний позов про відшкодування вказаними чотирма особами матеріальної і моральної шкоди.

1. Розгляд кримінальної справи за обвинуваченням пані П., пані Б. і пані Ф.

7. 15 березня 2000 року Комсомольський суд визнав пані П., пані Б. і пані Ф. винними у скоєнні злісного хуліганства та засудив їх до трьох, одного та одного року позбавлення волі відповідно. Тим же вироком було частково задоволено цивільний позов заявниці і законні представники засуджених були зобов'язані сплатити заявниці 16 578 грн (1).

(1) 3115 євро.

8. 16 травня 2000 року Херсонським обласним судом було скасовано вирок Комсомольського суду на підставі надмірної м'якості вироку.

9. З серпня 2000 року Комсомольський суд визнав підсудних винними та засудив їх до чотирьох, трьох і трьох років позбавлення волі відповідно. Тим самим вироком пані Б. і пані Ф. було амністовано. Крім того, заявниці було присуждено 13 578 грн (1) відшкодування моральної і матеріальної шкоди.

(1) 2733 євро.

10. З жовтня 2000 року Херсонський обласний суд відмовив у задоволенні скарги заявниці щодо амністії, але скасував вирок від 3 серпня 2000 року в частині відшкодування шкоди, та направив справу у цій частині до Комсомольського суду на новий розгляд в порядку цивільного провадження.

11. 5 квітня 2001 року президія Херсонського обласного суду в результаті розгляду протесту Голови цього суду, внесеного за клопотанням заявниці, скасував вирок Комсомольського суду від З серпня 2000 року та ухвалу Херсонського обласного суду від 3 жовтня 2000 року у зв'язку з неправильним застосуванням амністії стосовно пані Б. і пані Ф. Справу в цій частині було направлено на новий розгляд.

12. 26 липня 2001 року Комсомольський суд звільнив пані Б. з-під варти. Невстановленої дати провадження щодо пані Б. було виділено в окрему справу у зв'язку з тим, що вона переховувалась від слідства.

13. 17 серпня 2001 року Комсомольський суд визнав пані Ф. винною у скоєнні розбою та засудив її до двох років та трьох місяців позбавлення волі. Тим же вироком її було амністовано. Крім того, пані П. і законного представника пані Ф. було зобов'язано сплатити заявниці 1580 грн відшкодування матеріальної і 10 000 грн моральної шкоди (загалом 11 580 грн (2)).

(2) 22405 євро.

14. 16 жовтня 2001 року апеляційний суд Херсонської області скасував вирок Комсомольського суду від 17 серпня 2001 року щодо виплати відшкодування та направив справу у цій частині до Комсомольського суду на новий розгляд в порядку цивільного провадження.

15. 28 листопада 2001 року представник заявниці подав касаційну скаргу на рішення Комсомольського суду від 17 серпня 2001 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 16 жовтня 2001 року, вимагаючи, зокрема, розгляду питання щодо компенсації, порушене в кримінальному провадженні, а також збільшення її розміру.

16. 23 травня 2002 року колегія з трьох суддів Верховного Суду України частково задовольнила касаційну скаргу і скасувала рішення від 17 серпня 2001 року в частині присудженої моральної шкоди. Рішення в цій частині було направлено на новий розгляд в порядку цивільного провадження.

2. Розгляд кримінальної справи за обвинуваченням пані М.

17. 4 жовтня 2002 року Комсомольський суд визнав пані М. винною у скоєнні розбою та засудив її до трьох років позбавлення волі. Крім того, суд залишив без розгляду заяву заявниці щодо компенсації у зв'язку з неявкою її представника.

3. Цивільне провадження

18. Після винесення рішення Херсонського обласного суду від 3 жовтня 2000 року (див. пункт 10) справа заявниці у частині виплати відшкодування була направлена до Комсомольського суду.

19. 17 квітня 2001 року Комсомольський суд частково задовольнив позов заявниці та зобов'язав пані П. та законних представників пані Б. і пані Ф. виплатити заявниці 46 578 грн (3) відшкодування моральної і матеріальної шкоди.

(3) 39698 євро.

20. 30 травня 2001 року Херсонський обласний суд задовольнив апеляційну скаргу заявниці, скасував рішення Комсомольського суду від 17 квітня 2001 року і направив справу на новий розгляд. Він вирішив, що суд першої інстанції не розглянув всі доводи сторін.

21. На виконання ухвали апеляційного суду Херсонської області від 16 жовтня 2001 року, яка була винесена в ході кримінального провадження, питання про зобов'язання пані П. і пані Ф. виплатити матеріальну шкоду заявниці знову розглядалося Комсомольським судом.

22. 31 жовтня та 4 грудня 2001 року суд відмовив у прийнятті скарг заявниці на тій підставі, що вона була неповнолітньою і не мала повної цивільної дієздатності.

23. На виконання ухвали Верховного Суду України від 23 травня 2002 року (див. пункт 16 вище) питання щодо зобов'язання пані П. і пані Ф. виплатити заявниці відшкодування моральної шкоди знову розглядалося Комсомольським судом.

24. 8 вересня 2002 року розгляд справи було продовжено.

25. 14 листопада 2002 року заявниця подала цивільний позов до пані М.

26. 17 вересня 2003 року суд частково задовольнив вимогу заявниці та зобов'язав пані П., пані Ф. і пані М. виплатити заявниці 21 664 грн (1).

(1) 3746 євро.

27. 18 лютого 2004 року апеляційний суд Херсонської області залишив в силі рішення суду від 17 вересня 2003 року.

28. 16 травня 2006 року Верховний Суд України відмовив у прийнятті касаційної скарги заявнці і тим самим закінчив цивільне провадження.

4. Виконавче провадження

29. 14 січня 2002 року заявниця подала до Комсомольського відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) виконавчий лист на виконання рішення суду від 17 серпня 2001 року.