Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Гавриляк проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (Mr K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

пані Р.Ягер (Mrs R.Jaeger),

п. М.Віллігер (Мг M.Villiger),

пані І.Берро-Лефевре (Mrs Isabelle Berro-Lefevre),

пані М.Лазарова Трайковська (Mrs M.Lazarova Trajkovska), судді,

та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 11 березня 2008 року, виносить таке рішення, яке було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 31406/03), поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянкою України пані Ольгою Степанівною Гавриляк (далі - заявниця) 15 вересня 2003 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим.

3. 21 червня 2007 року Суд вирішив направити Уряду скаргу заявниці щодо тривалості провадження. На підставі положень п. 3 ст. 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця, 1917 року народження, мешкає у місті Одесі.

1. Цивільне провадження щодо вимог заявниці відносно земельного спору

5. У січні 1998 року заявниця та пан Л. звернулись до Жовтневого районного суду м. Одеси (далі - Жовтневий районний суд) з позовною заявою проти пана Г. щодо гаражу, який він побудував у їх спільному дворі.

6. 28 вересня 1998 року заявниця звернулась з вимогою залучити виконавчий комітет Одеської міської ради (далі - виконавчий комітет міської ради).

7. 2 листопада 1998 року Жовтневий районний суд об'єднав це провадження з провадженням за позовом пана Г. проти виконавчого комітету міської ради.

8. У період з 24 грудня 1998 року до 17 грудня 1999 року п'ять з тринадцяти судових засідань були відкладені в зв'язку з неявкою як представників органів державної влади, так і адвоката заявниці. Представник заявниці пані С. була присутня на всіх засіданнях.

9. 30 грудня 1999 року Жовтневий районний суд задовольнив вимоги пана Г. та відмовив у задоволенні позовних вимог заявниці.

10. 15 лютого 2000 року Одеський обласний суд за касаційною скаргою заявниці скасував це рішення та направив справу на новий розгляд. Розгляд справи було відновлено 5 жовтня 2000 року.

11. У період з 5 жовтня 2000 року до 21 травня 2002 року сімнадцять з тридцяти одного судового засідання були відкладені в зв'язку з неявкою представників державних органів до суду.

12. 27 травня 2002 року Жовтневий районний суд частково задовольнив вимоги пана Г. і відмовив у задоволенні позовних вимог заявниці.

13. 26 червня 2002 року заявниця подала апеляційну скаргу.

14. 26 листопада 2002 року почався розгляд справи в Одеському обласному апеляційному суді (далі - Апеляційний суд). Два з трьох судових засідань були відкладені в зв'язку з неявкою представників державних органів до суду.

15. 30 травня 2003 року Апеляційний суд залишив в силі рішення від 27 травня 2002 року.

16. 17 червня 2003 року заявниця подала касаційну скаргу на рішення від 27 травня 2002 року.

17. 29 серпня 2003 року заявниця подала до суду першої інстанції заяву, вимагаючи не направляти її касаційну скаргу до Верховного Суду України, оскільки справу не було належним чином підготовлено. Заяву було залишено без задоволення. Скарги, подані на цю ухвалу, також були відхилені.

18. 22 лютого 2006 року Верховний Суд України відмовив у задоволенні касаційної скарги заявниці на рішення від 27 травня і тим самим завершив провадження у справі. Це рішення було направлено заявниці 26 квітня 2006 року.

2. Адміністративне провадження, ініційоване заявницею

19. У листопаді 2003 року заявниця ініціювала судове провадження проти прокурора м. Одеси, вимагаючи визнати незаконною його відмову подати протест на рішення Одеської міської ради від 29 березня 1994 року щодо використання земельної ділянки, прилеглої до її будинку.

20. 25 лютого 2005 року Приморський районний суд м. Одеси відмовив у задоволенні скарги заявниці.

21. 31 травня 2005 року та 21 червня 2006 року Апеляційний суд та Вищий адміністративний суд України відповідно залишили цю ухвалу без змін.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

22. Заявниця скаржилась на те, що тривалість провадження не відповідає вимозі "розумного строку", що передбачена у п. 1 ст. 6 Конвенції, який передбачає наступне:

"Кожен має право на... розгляд упродовж розумного строку... судом..."

23. Уряд не погодився з цією скаргою.

24. Період, який слід брати до уваги, почався у січні 1998 року та закінчився 22 лютого 2006 року. Таким чином, розгляд справи тривав вісім років та один місяць у трьох судових інстанціях.

A. Щодо прийнятності

25. Суд зазначає, що ця скарга не є очевидно необґрунтованою у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції. Суд також звертає увагу на те, що вона не є неприйнятною з будь-якої іншої причини. Суд має визнати цю скаргу прийнятною.

B. Щодо суті