Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Конотенко проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (Mrs S.Botoucharova),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (Mrs M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (Mr R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (Mr J.Borrego Borrego),

п. Р.Ягер (Mr R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 8 січня 2008 року, виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 7725/04), поданою до Суду громадянином України п. Ігорем Васильовичем Конотенком (далі - заявник) 2 лютого 2004 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - паном Юрієм Зайцевим та керівником Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини пані Іриною Шевчук.

3. 30 травня 2006 року Суд надіслав Уряду скарги щодо затримки у виконанні рішення, винесеного на користь заявника. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви і її прийнятності одночасно.

4. Відповідно до пункту 1 статті 36 Конвенції Уряд Російської Федерації було запрошено скористатися своїм правом вступити в провадження, від чого він відмовився.

5. Заявник народився в 1963 році та проживає у с. Сидорівка Ростовської області в Російській Федерації.

6. 18 травня 1999 року Ровеньківський міський суд Луганської області зобов'язав колишнього роботодавця заявника в Україні державне Відкрите акціонерне товариство "Шахта ім. Дзержинського" (далі - боржник) виплатити йому 8895,36 грн допомоги по безробіттю та інших виплатах.

7. Це рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. Для виконання рішення було відкрите виконавче провадження.

8. Заборгованість виплачувалась заявнику невеликими частинами, остання з яких, 363,46 грн, була виплачена 17 червня 2005 року.

9. Відповідно до інформації, наданої державною виконавчою службою, затримка у виконанні рішення була спричинена багатьма факторами включно з тривалою реорганізацією боржника, відсутністю коштів та податковою заставою, в якій знаходиться майно боржника, а також мораторієм на примусову реалізацію державного майна, передбаченим законодавством України.

10. Відповідне національне законодавство було викладене в рішенні від 27 липня 2004 року у справі "Ромашов проти України" ((Romashov v. Ukraine), заява N 67534/01, пункти 16-19).

A. Скарги на тривалість виконання рішення, винесеного на користь заявника

11. Заявник скаржився за п. 1 статті 6 на невиконання державними органами у належний строк рішення, винесеного на його користь. Далі він скаржився за статтею 13 Конвенції на те, що він не мав ефективних засобів юридичного захисту від порушення, викладеного в скарзі за п. 1 статті 6. У вказаних положеннях зазначено, зокрема, таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

12. Уряд не надав зауваження щодо прийнятності вищевикладених скарг.

13. Суд доходить висновку, що ці скарги не є очевидно необґрунтованими у значенні пунктів 1, 3 та 4 статті 35 Конвенції. Суд зазначає, що вони не є неприйнятними за будь-яких інших підстав. Отже, Суд оголошує їх прийнятними.

B. Інші скарги

14. Додатково заявник скаржився за п. 1 статті 6 Конвенції на те, що своїм рішенням від 18 травня 1999 року Ровеньківський міський суд Луганської області задовольнив лише частину його позовних вимог. Заявник також посилався на статті 1, 33 та 34 Конвенції стосовно фактів цієї справи.

15. Уважно дослідивши зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів, Суд не встановив в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги, жодних ознак порушення прав та свобод, гарантованих Конвенцією.