Реґламенту Суду

Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Нефедов проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 27 листопада 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 30855/05), поданою до Суду громадянином України п. Сергієм Геннадійовичем Нефедовим (далі - заявник) 6 серпня 2005 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим, Міністерство юстиції України.

3. 14 вересня 2006 року Суд надіслав заяву на комунікацію Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви та її прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1959 році та проживає у м. Донецьку.

5. Рішенням від 15 травня 2001 року Калінінський районний суд м. Донецька присудив заявнику 788,50 грн (1) відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої Міністерством внутрішніх справ України (незаконне позбавлення права керування транспортними засобами). Стягнення за вищевказаним рішенням слід було здійснити через відповідні органи Державного казначейства України за рахунок коштів на утримання Міністерства внутрішніх справ України.

(1) Приблизно 128 євро.

6. Одна копія рішення була передана заявником до місцевого відділення Державного казначейства, яке 4 жовтня 2001 року направило його до управління Державного казначейства у Донецькій області. Листом від 21 лютого 2002 року управління державного казначейства направило судове рішення до Центрального відділення Державного казначейства, яке, вивчивши справу заявника, листом від 12 квітня 2002 року повернуло заявнику рішення на підставі того, що відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2002 рік" змінився порядок виконання, яке здійснюється за приписом державної виконавчої служби.

7. Листом від 11 жовтня 2002 року відділення Державного казначейства повернуло заявнику рішення від 15 травня 2001 року і повідомило його про необхідність звернення до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва задля виконання рішення. Заявник стверджує, що ніколи не отримував цього листа та дізнався про нього в квітні 2004 року, коли він особисто з'явився до відділу Державного казначейства.

8. Пізніше заявник звернувся до відділу державної виконавчої служби Калінінського управління юстиції м. Донецька з заявою про примусове виконання рішення. Постановою від 2 вересня 2004 року заявнику було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі того, що стягнення такої заборгованості належить до повноважень Державного казначейства. Заявник оскаржив цю постанову та вимагав визнати дії департаменту державної виконавчої служби незаконними.

9. Рішенням від 13 січня 2005 року Калінінський районний суд м. Донецька визнав існування "колізії законів", оскільки не визначено строгий порядок виконання рішення суду щодо відшкодування громадянам шкоди у зв'язку з неправомірними діями посадових осіб органів Міністерства внутрішніх справ України. Однак він зобов'язав відділ державної виконавчої служби Калінінського управління юстиції прийняти виконавчий лист до виконання.

10. Заявник подав апеляційну скаргу на це рішення, у якій вимагав визнати незаконною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

11. Рішенням від 17 березня 2005 року апеляційний суд Донецької області визнав неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька.

12. Листом від 29 березня 2005 року відділ Державного казначейства у Донецькій області роз'яснив заявнику, що відповідальним за виконання судового рішення є відділ Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва.

13. 22 липня 2005 року відділом державної виконавчої служби Калінінського управління юстиції було повторно винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі того, що виконання цієї категорії рішень судів покладено на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

14. Пізніше Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернув виконавчий лист, оскільки рахунок, призначений для таких виплат, не належав Міністерству внутрішніх справ.

15. 14 жовтня 2006 року виконавча служба подала до Калінінського районного суду м. Донецька клопотання щодо зміни способу виконання рішення.

16. Після цієї дати до Суду не надходило жодної інформації щодо стану виконання рішення.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

17. Відповідне національне законодавство викладено в рішенні у справі "Ромашов проти України" (Romachov c. Ukraine, заява N 67534/01, пункти 16-19, рішення від 27 липня 2004 року).

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

18. Заявник стверджує, що невиконання рішення, винесеного на його користь, становить порушення його прав, передбачених пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, які передбачають:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в ... Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

19. Уряд заперечує скарги заявника.