Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Соколова проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 16 жовтня 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте в той день:

1. Справу порушено за заявою (N 29468/04), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянкою України пані Оленою Олександрівною Соколовою (далі - заявниця) 2 серпня 2004 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - паном Юрієм Зайцевим, Міністерство юстиції.

3. 16 червня 2006 року Суд вирішив направити Уряду скарги заявниці на порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви разом.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилася в 1965 році та мешкає в м. Кіровограді.

A. Провадження щодо відшкодування заборгованості із зарплати

5. Рішеннями, винесеними 25 липня, 1 листопада, 17 грудня 2002 року та 15 березня 2003 року, Кіровський районний суд міста Кіровограда зобов'язав ВАТ "Друкмаш", 18,494% акцій якого належать державі, виплатити заявниці 8152,25 гривень (1) несплаченого посадового окладу та відшкодування шкоди.

(1) Приблизно 1242 євро.

6. Листами від 3 жовтня 2003 року та 8 липня 2004 року департамент державної виконавчої служби при Міністерстві юстиції та Кіровоградське обласне управління юстиції поінформували заявницю, що в рамках виконання кількох рішень, винесених щодо товариства "Друкмаш", державною виконавчою службою організовано прилюдні торги задля реалізації майна товариства-боржника.

7. Листом від 8 липня 2004 року державна виконавча служба надіслала заявниці листа про часткову сплату сум та поінформувала про неможливість сплатити залишок суми 3560 гривень (2) через брак коштів навіть після прилюдних торгів з продажу майна підприємства-боржника.

(2) Приблизно 542 євро.

8. 15 липня 2004 року державна виконавча служба винесла постанову про закриття виконавчого провадження щодо стягнення з "Друкмаш" через те, що коштів, отриманих від продажу майна, недостатньо для погашення заборгованості перед кредитором.

9. 13 квітня 2005 року товариство було визнано банкрутом та розпочато процедуру його ліквідації. 29 квітня 2005 року державна виконавча служба передала виконавчий лист ліквідаційній комісії.

10. Станом на сьогоднішній день сума, не сплачена заявниці, становить 3560 гривень.

B. Провадження щодо оскарження бездіяльності державної виконавчої служби

11. У невизначену дату заявниця звернулася до суду першої інстанції з позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції зі скаргою на бездіяльність та вимагала відшкодування завданої шкоди. Рішенням від 14 жовтня 2003 року Ленінський районний суд м. Кіровограда встановив, що виконавцем не встановлено черговість виплат стягувачам. Суд також розглянув позовні вимоги заявниці та присудив стягнути з ВДВС Ленінського РУЮ м. Кіровограда на її користь 1200 гривень (1) за спричинену моральну шкоду. 30 червня 2004 року ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області це рішення залишено без змін, воно набрало законної сили того ж дня.

(1) Приблизно 206 євро

12. В липні 2004 року внаслідок проведеної реформи структуру державної виконавчої служби було змінено. Зокрема, відділ державної виконавчої служби Ленінського РУЮ м. Кіровограда було ліквідовано, а натомість утворено відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції. Новоутворена юридична особа об'єднала в собі два районних відділи ДВС, які існували до того.

13. 25 лютого 2005 року Ленінським відділом державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за рішенням від 14 жовтня 2003 року.

14. Листом від 21 березня 2005 року обласне управління юстиції звернуло увагу заявниці на необхідність звернутися до суду з заявою про заміну ліквідованого заявника його правонаступником - відділом державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції.

15. Рішенням від 24 травня 2005 року Ленінського районного суду м. Кіровограда визнано правомірною відмову Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції у відкритті виконавчого провадження, тому що відповідно до положень національного законодавства виконання рішення, боржником за яким є орган державної виконавчої влади, покладається на підрозділ примусового виконання рішень суду державної виконавчої служби відповідного обласного управління юстиції.

16. Ухвалою від 9 червня 2005 року Ленінським районним судом м. Кіровограда залишено без задоволення заяву заявниці про зміну сторони в виконавчому провадженні - ліквідованого боржника його правонаступником, відділом державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, тому що відшкодування шкоди, завданої відділами ДВС, покладене на Державне казначейство України, тому заміна сторони ніяк не призведе до виконання рішення суду.

17. На момент отримання зауважень Уряду, 12 вересня 2006 року, рішення від 14 жовтня 2003 року залишалось невиконаним.

I. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6, СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ

18. Заявниця стверджує, що невиконання судових рішень, винесених на її користь, призводить до порушень її прав, передбачених пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу, які передбачають:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру ...."

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

A. Щодо відшкодування заборгованості із заробітної плати

19. Уряд, посилаючись на частку держави в статутному капіталі товариства "Друкмаш", висловив заперечення щодо прийнятності ratione persona. Пізніше Уряд зазначає, що державна виконавча служба вжила всіх заходів, передбачених законодавством, з метою повного виконання рішень. Проте, тим не менш, таке виконання виявилось неможливим з огляду на відсутність коштів у підприємства-боржника.

20. Заявниця не погоджується із цим твердженням.

21. Суд наводить свою усталену практику, відповідно до якої держава не може бути відповідальною за борги неплатоспроможного приватного підприємства відповідно до Конвенції та протоколів до неї (див. "Шестаков проти Росії" (Shestakov c. Russie) (dec.), по 48757/99, від 18 червня 2002). Суд вважає, що підприємство не має жодної ознаки "урядової організації" в сенсі статті 34 Конвенції та не може вважатися таким, що належить державі. Дійсно, на товариство не покладено виконання публічної функції, а також держава, яка володіє лише 18% акцій, не здійснює ефективного керування товариством. Тому Суд дотримується думки, що держава не може вважатися відповідальною за борги згаданого підприємства (див. "Міхайлеску проти Румунії" (Mihailescu c. Roumanie) (dec.), по 47748/99, від 26 серпня 2003).