Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у пункті 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Балацький проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К. Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 2 жовтня 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 34786/03), поданою до Суду 27 вересня 2003 року громадянином України, паном Балацьким Володимиром Васильовичем (далі - заявник) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - паном Ю.Зайцевим та Керівником Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - пані І.Шевчук.

3. 26 жовтня 2006 року Суд вирішив направити Уряду скарги щодо доступу до суду та тривалості провадження. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви і її прийнятності одночасно.

4. Заявник народився у 1958 році та проживає у селі Блідча Київської області.

A. Підґрунтя справи

5. У вересні 2000 року заявник, вчитель Блідчанської загальноосвітньої школи (далі - Школа), дізнався про зменшення його годин педагогічного навантаження та відповідно зменшення заробітної плати в порівнянні з попереднім учбовим роком.

6. У зв'язку із зменшенням годин педагогічного навантаження та заробітної плати заявник звернувся до Іванківського районного суду Київської області (далі - районний суд) з двома позовними заявами до Школи: цивільна справа N 2-384/2001 ("про поновлення на роботі") та цивільна справа N 473/2001 ("про незаконне переведення на іншу роботу").

B. Справа про поновлення на роботі (N 2-384/2001)

7. 10 січня 2001 року заявник подав позов, стверджуючи, що його було незаконно звільнено з займаної посади, та вимагав поновити його на роботі та виплатити компенсацію за втрачений заробіток.

8. 8 серпня 2001 року районний суд відхилив позовні вимоги заявника, оскільки заявник пропустив встановлений місячний строк для подання позовної заяви про поновлення на роботі. У своєму рішенні суд визначив датою звернення до суду 24 листопада 2000 року (дата звернення до суду з позовом про незаконне переведення на іншу роботу (див. розділ C нижче)).

9. 7 грудня 2001 року апеляційний суд Київської області (далі - обласний суд) залишив це рішення без змін.

10. 29 березня 2002 року Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу заявника.

C. Справа про незаконне переведення (N 473/2001)

11. 24 листопада 2000 року заявник звернувся до суду зі скаргою на незаконне переведення на менш оплачувану посаду.

12. 29 листопада 2000 року районний суд надав заявнику строк для виправлення недоліків позовної заяви. Зокрема, суд вказав заявнику на необхідність чітко визначити позовні вимоги та фактичні обставини, що мають відношення до справи. 12 грудня 2000 року заявник надав суду доповнення до позовної заяви.

13. 22 грудня 2000 року районний суд повернув позовну заяву як таку, що вважається неподаною, оскільки заявник не усунув недоліки своєї позовної заяви. Заявник оскаржив цю ухвалу.

14. Листом від 16 січня 2001 року районний суд повернув касаційну скаргу заявника, зазначивши, що ухвала від 22 грудня 2000 року є остаточною та оскарженню не підлягає.

15. Заявник звернувся зі скаргою до обласного суду на ухвалу районного суду про повернення касаційної скарги. З квітня 2001 року заступник голови обласного суду надав районному суду роз'яснення, що зазначена ухвала може бути оскаржена.

16. Відповідно до зазначених вказівок районний суд направив касаційну скаргу заявника до обласного суду. 29 травня 2001 року обласний суд скасував ухвалу районного суду від 22 грудня 2000 року та направив справу на новий розгляд. Обласний суд зазначив, що районний суд не визначив, які саме недоліки не усунув заявник у поданому додатку до позовної заяви від 12 грудня 2000 року.

17. 1 серпня 2001 року районний суд відмовив заявнику у прийомі позову, оскільки у провадженні суду вже була справа між тими самими особами про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме - справа про поновлення на роботі (справа N 2-384/2001, про яку йшлося в розділі B вище). Заявник оскаржив це рішення.

18. 21 вересня 2001 року обласний суд скасував рішення від 1 серпня 2001 року та направив справу на новий розгляд до районного суду. Обласний суд зазначив, що заявник подав вищевказаний позов раніше позову про поновлення на роботі Відповідно цей позов заявника не може бути відхилений у зв'язку з тим, що розгляд справи про поновлення на роботі ще триває.

19. Пізніше районний суд не вчинив жодних подальших дій у цьому провадженні, не дивлячись на те, що заявник звертався до різноманітних державних органів з низкою скарг на бездіяльність суду. 29 червня 2006 року голова районного суду пояснив заявнику, що не було необхідності розглядати його позовну заяву, оскільки вже є остаточне рішення суду, яке стосується справи про поновлення на роботі (N 2-384/2001).

20. Провадження досі триває в районному суді.

D. Інші події

1. Кримінальне провадження за обвинуваченням пані К.

21. Заявник безуспішно намагався ініціювати кримінальне провадження за обвинуваченням пані К., директора Школи, у вчиненні, за твердженням заявника, різноманітних незаконних дій щодо нього.

2. Цивільне провадження за позовом до судів

22. Заявник подав цивільну скаргу у зв'язку з тим, що районний суд не розглянув по суті його позовні вимоги щодо незаконного переведення. 4 лютого 2003 року районний суд відмовився розглядати цю заяву, зазначивши, що національне законодавство не надає права подавати скарги в порядку цивільного судочинства на судовий орган щодо його процесуальної діяльності у цивільному провадженні. Заявник безуспішно намагався оскаржити це рішення та дії обласного суду до Верховного Суду України.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ЩОДО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО НЕЗАКОННЕ ПЕРЕВЕДЕННЯ

23. Заявник стверджував про два порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, який передбачає таке:

"Кожен має право на справедливий... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом, ... який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

24. По-перше, він скаржиться на те, що він був позбавлений доступу до суду, оскільки Іванківський районний суд відмовився постановити будь-яке рішення у його справі про незаконне переведення.

25. По-друге, він скаржився, що тривалість зазначеного вище провадження, яке розпочалось 24 листопада 2000 року, не відповідала вимозі "розумного строку".

A. Щодо прийнятності

26. Уряд не надав зауважень щодо прийнятності зазначених скарг.

27. Суд зазначає, що ці скарги не є явно необґрунтовані в розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції. Також Суд зазначає, що вони не є неприйнятними з інших підстав. Відповідно вони мають бути визнані прийнятними.