Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Суховій проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

пан К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 2 жовтня 2007 року, в той же день виносить таку ухвалу:

1. Справу порушено проти України за заявою (N 41688/04), поданою до Суду громадянкою України пані Тамарою Олександрівною Суховій (далі заявниця) 15 листопада 2004 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Юрій Зайцев, Міністерство юстиції України.

3. 15 грудня 2005 року Суд надіслав Уряду скаргу заявниці. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви та її прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця, пані Тамара Олександрівна Суховій, є громадянкою України, народилася в 1939 році та мешкає в м. Суми.

5. Рішенням від 18 лютого 2000 року Зарічний районний суд м. Суми вирішив стягнути з Сумського міського відділу освіти на користь заявниці 1802,16 грн (1) матеріальної допомоги на оздоровлення та надбавки до посадового окладу за вислугу років.

6. У березні 2003 року відділ державної виконавчої служби Зарічного районного управління юстиції м. Суми виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

7. 22 травня 2000 року заявниці було сплачено 300 грн (2). У березні 2001 року було винесено постанову про закриття виконавчого провадження, виконавчий лист було повернуто заявниці.

8. У листопаді 2003 року заявниця вдруге надіслала виконавчий лист до відділу державної виконавчої служби Зарічного районного управління юстиції м. Суми.

9. У грудні 2003 року заявниця звернулася із скаргою до суду першої інстанції на бездіяльність державного виконавця. Рішенням від 20 лютого 2004 року, яке 13 травня 2004 року апеляційною інстанцією залишено без змін, Зарічний районний суд м. Суми визнав незаконною бездіяльність державного виконавця, оскільки ним не вживались заходи для примусового виконання рішення суду.

10. Двічі державна виконавча служба зверталась до фінансового управління Сумської міської ради з приводу наявності коштів, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту" на виплату надбавок вчителям. Двічі державну виконавчу службу було повідомлено про відсутність таких коштів на 2003-2004 рр.

11. 9 вересня 2004 року Верховна Рада України прийняла Закон N 1994-IV, який набув чинності 2 жовтня 2004 року (див. пункти 17-18 нижче).

12. 16 січня 2006 року рішення, винесене на користь заявниці, було виконане в повному обсязі.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

1. Закон України "Про виконавче провадження"606-XIV від 21 квітня 1999 року

13. Відповідно до статті 2 Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу.

2. Конституція України від 28 червня 1996 року

14. Згідно зі ст. 96 державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

3. Закон України "Про освіту" 1060-XII від 23 травня 1991 року

15. Восьмим та десятим абзацами статті 57 передбачено, що держава гарантує педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплату надбавки за вислугу років та матеріальної допомоги на оздоровлення.

4. Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" 1994-IV від 9 вересня 2004 року

16. Стаття 1 Закону визнає кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені абзацами восьмим та десятим частини першої статті 57 Закону України "Про освіту".

17. Кредиторська заборгованість Державного бюджету України, визначена статтею 1 цього Закону, має бути погашена протягом п'яти років, починаючи з 2005 року.

I. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ

18. Заявниця стверджує, що тривале невиконання рішення, винесеного на її користь, зумовлює порушення її прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу, які передбачають:

Пункті 1 статті 6

"Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".