Рішення у справі набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може бути піддане редакційним правкам.

У справі "Бахеров проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 4 вересня 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена за заявою проти України (N 1192/04), поданою відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України паном Віктором Андрійовичем Бахеровим (далі - заявник) 6 грудня 2003 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - пані Валерією Лутковською.

3. 26 травня 2005 року Суд вирішив направити скаргу заявника Уряду. Відповідно до пункту З статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви і її прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився 1939 року та проживає у місті Дзержинськ Донецької області.

5. 3 жовтня 2000 року Дзержинський міський суд Донецької області зобов'язав стягнути з ДП "Шахта ім. Ю.О.Гагаріна" ВО "Артемвугілля" на користь заявника 107 684 грн (22 518 євро) заборгованості по щомісячних регресних виплатах. Також Дзержинський міський суд Донецької області зобов'язав з 3 жовтня 2000 року стягувати по 1946 грн (407 євро) щомісячно на відшкодування збитку.

6. 9 листопада 2000 року державна виконавча служба Микитівського районного управління юстиції (далі - виконавча служба) відкрила виконавче провадження і того ж дня зупинила його в частині виплати заборгованостей по щомісячних регресних виплатах у зв'язку із порушеним провадженням у справі про банкрутство боржника ухвалою Донецького обласного арбітражного суду.

7. 15 листопада 2000 року виконавче провадження щодо справи заявника було відновлено та приєднано до іншого виконавчого провадження стосовно боржника.

8. 5 квітня 2002 року Микитівський районний суд міста Горлівка відхилив скаргу заявника на бездіяльність виконавчої служби. 14 жовтня 2002 року та 10 червня 2003 року Апеляційний суд Донецької області та Верховний Суд відповідно залишили це рішення без змін.

9. 25 лютого 2003 року Міністерство палива та енергетики реорганізувало боржника у підрозділ ДП "Артемвугілля".

10. 18 вересня 2003 року заявнику було виплачено 15 000 грн.

11. 21 липня 2004 року заявнику було виплачено 1000 грн.

12. 18 жовтня 2004 року заявнику було виплачено 1617 грн.

13. 19 листопада 2004 року заявнику було виплачено 68 916 грн.

14. 23 грудня 2004 року заявнику було виплачено залишок заборгованості - 21 345 грн.

15. Щодо рішення від 3 жовтня 2000 року в частині щомісячних виплат заявникові в сумі 1946 грн виконавчий лист було видано того ж дня. Виконавча служба направила його до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Щомісячні виплати переводилися заявникові без затримок.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

16. Відповідне національне законодавство викладене у рішенні "Сокур проти України" (N 29439/02, пункти 17-22, 26 квітня 2005 року).

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

17. Заявник скаржився на порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції з огляду на тривале виконання рішення від 3 жовтня 2000 року в частині виплати йому заборгованостей по щомісячних регресних виплатах. У вищезгаданих положеннях Конвенції, зокрема, зазначено:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом..."

Стаття 13 "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

A. Щодо прийнятності

18. Уряд наголошує, що з боку органів влади не було бездіяльності, оскільки рішення на користь заявника було виконано повністю.