Це рішення стане остаточним відповідно до умов, визначених пунктом 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним правкам.

У справі "Сердюк проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (Mr K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (Mrs M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (Mr R.Maruste),

пані Р.Ягер (Mrs R.Jaeger),

п. М.Віллігер (Mr M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 28 серпня 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

1. Справа порушена за заявою (N 15002/02), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України паном Віктором Вікторовичем Сердюком (далі - заявник) 7 грудня 2001 року.

2. Заявника представляє його мати, пані Сердюк Л. Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважений - пан Ю.Зайцев та Керівник Секретаріату Урядового уповноваженого у стразах Європейського суду з прав людини - пані І.Шевчук.

3. 29 вересня 2005 року Суд вирішив направити заяву стосовно тривалості провадження на комунікацію з Урядом. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив одночасно розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився в 1986 році і проживає у м. Джанкой, Україна.

5. 24 липня 1997 року, коли заявник, неповнолітній на той час, грався на подвір'ї біля дому та вліз на бетонну стіну, що огороджує Джанкойську республіканську загальноосвітню школу-інтернат (далі - школа), на нього впала бетонна плита вагою 1500 кг. Заявник вижив, але залишився паралізованим.

A. Кримінальне провадження у зв'язку із заподіянням травм заявнику

6. Як зазначає заявник, в період з 1997 року до 1998 року його батьки безуспішно звертались із заявами щодо розслідування вказаної вище події. Однак вони не надали жодного відповідного документа, який був датований до 7 червня 1999 року.

7. 7 червня 1999 року прокуратура м. Джанкоя відмовила у порушенні кримінальної справи за вказаною подією. Це рішення у подальшому було скасовано Джанкойським міським судом. У період з червня 1999 року по травень 2001 року кримінальна справа кілька разів закривалась та поновлювалась. Останнє рішення про закриття кримінальної справи було прийнято прокуратурою 15 травня 2001 року. Заявник не оскаржив це рішення в національних судах.

8. Згідно з експертною оцінкою, призначеною під час розслідування, стіну було побудовано з порушенням відповідних технічних стандартів, що, за відсутності регулярного ремонту, спричинило падіння плити. Розслідуванням також було встановлено, що стіну було побудовано у 1980 році без проектно-дозвільних та інших відповідних документів та що працівники школи самостійно здійснювали деякі ремонтні роботи стіни. Однак розслідування справи було закрито у зв'язку з неможливістю встановити ні особу, що проектувала стіну, ні власника стіни, оскільки стіну не зареєстровано ні в шкільній, ні в міській документації. Натомість у цій документації зареєстровано огорожу з дерева та сітки, яка належала школі. До того ж строки давності притягнення до кримінальної відповідальності особи, що проектувала стіну, закінчились.

8. Цивільне провадження щодо компенсації шкоди

9. У жовтні 2000 року заявник звернувся до Джанкойського міського суду з цивільним позовом до Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, вимагаючи компенсацію за шкоду, завдану в результаті ушкодження.

10. 25 січня 2001 року суд зупинив провадження за клопотанням однієї із сторін у зв'язку з відновленням кримінального провадження. У травні 2001 року після закриття кримінального провадження суд відновив провадження у цивільній справі.

11. У період з грудня 2000 року до листопада 2001 року судом було призначено одинадцять судових засідань, три з яких було відкладено у зв'язку з відсутністю представника школи, одне засідання було відкладено у зв'язку з хворобою судді.

12. 20 листопада 2001 року Джанкойський міський суд відхилив позов заявника у зв'язку з необґрунтованістю. Зокрема, він встановив, що стіна, яка огороджує школу не належить їй і таким чином відповідачі не несуть відповідальності за її утримання.

13. 13 лютого 2002 року апеляційний суд Автономної Республіки Крим скасував це рішення та повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд вказав на необхідність вжити додаткових заходів для встановлення сторін, відповідальних за спорудженню та утримання стіни.

14. У період з червня до грудня 2002 року міським судом було призначено шість судових засідань, два з яких були відкладені у зв'язку з відсутністю відповідача та одне у зв'язку з відсутністю експерта.

15. 12 грудня 2002 року міський суд відхилив вимоги заявника, зазначивши, що всі його спроби встановити сторону, відповідальну за спорудження та утримання стіни, виявилися безрезультатними.

16. 26 березня 2003 року апеляційний суд скасував рішення від 12 грудня 2002 року та направив справу на новий розгляд з тих самих підстав, що й попереднього разу.

17. З червня до жовтня 2003 року суд призначив чотири судових засідання, які було відкладено через поведінку відповідачів (відсутність в судовому засідання та подання клопотань про оголошення перерви).

18. 22 жовтня 2003 року міський суд задовольнив клопотання школи про поновлення строку на подачу касаційної скарги на ухвалу від 26 березня 2003 року, оскільки школу не було належним чином повідомлено про вказану ухвалу.

19. 6 червня 2005 року Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу школи.

20. З того часу провадження триває в суді першої інстанції.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

21. Заявник скаржився, що тривалість провадження була несумісною із вимогою "розумного строку", що визначена пунктом 1 статті 6 Конвенції, яка передбачає таке:

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом, ... щодо його прав і обов'язків цивільного характеру..."

A. Щодо прийнятності

22. Суд зауважує, що ця скарга не є явно необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Він далі зазначає, що вона не є неприйнятною за будь-яких інших підстав. Таким чином, вона має бути визнана прийнятною.

B. Щодо суті

1. Період, що стосується справи

23. У своїй заяві заявник посилався на провадження загалом, включаючи кримінальний та цивільний аспекти.

24. Уряд не представив коментарів щодо періоду, який має братись до уваги. Однак у своїх зауваженнях він надав коментарі щодо поведінки заявника та органів, при цьому вказавши дату подій як початкову.

25. Суд нагадує, що право порушити кримінальне провадження та забезпечити засудження третьої особи не є тим правом, що включено до переліку прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (див., між іншим, "Перез проти Франції" (Perez v. France) [ВП], заява N 47287/99, п. 70, ECHR 2C04-I). Однак пункт 1 статті 6 Конвенції застосовується до того провадження, де цивільний аспект настільки близько пов'язаний з кримінальним, що результат кримінального провадження може бути вирішальним для цивільних скарг (див., між іншим, "Калвеллі та Сігліо проти Італії" (Calvelli and Ciglio v. Italy), N 32967/96, п. 62, 17 січня 2002 року).