Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Глівук проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 28 серпня 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена за заявою (N 19949/03), поданою до Суду проти України громадянкою Російської Федерації пані Ганною Василівною Глівук (далі - заявниця) 9 червня 2003 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані Валерією Лутковською та паном Юрієм Зайцевим.

3. 7 вересня 2005 року Суд прийняв рішення направити скарги на тривале виконання рішень, винесених на користь заявниці, на комунікацію Уряду. Того ж дня Суд вирішив, що відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції питання прийнятності і суті заяви розглядатимуться одночасно.

4. Відповідно до пункту 1 статті 36 Конвенції Уряду Росії було запропоновано скористатися правом участі у провадженні, від чого він відмовився.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявниця народилася у 1962 році та проживає у м. Шахти Ростовської області, Російська Федерація.

6. Під час подій, які розглядаються, заявниця проживала в Україні.

7. У 1979 році в результаті нещасного випадку, відповідальність за який було покладено на державну шахту, заявниці ампутували обидві руки.

8. 23 вересня 1980 року Свердловський районний суд зобов'язав Виробниче об'єднання "Свердловськантрацит" довічно щомісячно виплачувати заявниці 80 радянських рублів. Заявниця отримувала ці кошти до 2001 року.

9. У 2000 році заявниця виїхала до Російської Федерації.

10. 11 вересня 2000 року після подання заявницею клопотання про перегляд присудженої їй суми компенсації Свердловський міський суд присудив заявниці загальну суму 2748,60 грн (1) та зобов'язав Краснодонсько-Свердловське управління по ліквідації шахт щомісячно виплачувати заявниці 152,28 грн (2).

(1) На той час 583,03 євро.

(2) На той час 32,30 євро.

11. У жовтні 2001 року суд передав виконавчі листи до відділу державної виконавчої служби Ворошилівського районного управління юстиції. Заявниця повідомила Суд про те, що її письмові запити щодо стану виконавчого провадження залишались без відповіді.

12. Листами від 28 листопада та 9 грудня 2003 року Міністерство палива та енергетики, а також Донецька державна адміністрація відповідно проінформували заявницю про те, що з квітня 2001 року щомісячні виплати повинні здійснюватись Фондом соціального страхування. Однак на час нещасного випадку заявниця не працювала на шахті за трудовим договором, а чинне на той час законодавство не регламентувало питання соціальних виплат такій категорії осіб.

13. У своїх зауваженнях від 11 грудня 2006 року Уряд стверджував, що 5 грудня 2001 року платіжне доручення на виплату 2748,60 грн було передано до відділу Державного казначейства у Донецькій області. Невизначеної дати ця сума була переведена на банківський рахунок виконавчої служби, оскільки місцезнаходження заявниці було начебто невідомим.

14. Заявниця проінформувала Суд, що у листопаді 2006 року її попросили надати дані щодо її банківського рахунку, на який можна було б перерахувати вищеназвану суму. Сторони не проінформували Суд про те, чи було виконано рішення від 11 вересня 2000 року.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

15. Відповідне національне законодавство викладене у рішенні у справі "Ромашов проти України" (заява N 67534/01, пункти 16-19, рішення від 27 липня 2004 року).

16. Посилаючись на статтю 13 Конвенції та на статтю 1 Першого протоколу, заявниця скаржилася на тривале виконання рішень, винесених на її користь. У цих статтях зазначено, зокрема, таке:

Стаття 13 "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіціальні повноваження". Стаття 1 Першого протоколу "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

17. Суд вважає, що скарга заявниці на тривале виконання рішень, винесених на її користь, також вимагає розгляду за пунктом 1 статті 6 Конвенції, у якому зазначено, зокрема, таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ

18. Уряд стверджував, що заявниця не ініціювала відкриття виконавчого провадження за рішенням від 11 вересня 2000 року і тому не може вважатися жертвою стверджуваного порушення Конвенції. Зокрема, він стверджував, що виконавчий лист був отриманий виконавчою службою лише у 2004 році.

19. Суд відмічає, що відповідно до документів, наданих сторонами, виконавчий лист, виданий на підставі рішення від 11 вересня 2000 року, було надіслано судом до виконавчої служби у жовтні 2001 року (див. пункт 11 вище). Більше того, у своїх наступних зауваженнях Уряд проінформував Суд про те, що виконавча служба вживала у 2001 році певних заходів з метою виконання рішення, що розглядається (див. пункт 13).