Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Блануца проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (Mrs M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (Mr R.Maruste),

п. Дж.Борего Борего (Mr J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (Mrs R.Jaeger),

п. М.Віллігер (Mrs M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 28 серпня 2007 року,

виносить таке рішення, прийняте в той день:

1. Справу порушено за заявою (N 35274/03), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України паном Олександром Семеновичем Блануцою (далі - заявник) 3 жовтня 2003 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - паном Юрієм Зайцевим.

3. 11 травня 2006 року Суд вирішив направити Уряду скарги щодо невиконання рішення, винесеного на користь заявника. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви разом.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився в 1937 році та мешкає в м. Миколаїв.

1. Невиконання рішення, винесеного на користь заявника

5. Заявник є колишнім працівником державного підприємства "Машпроект" (далі - МП). В червні 1999 року адміністрація МП відмовила заявнику у видачі довідки про посаду та середньомісячний заробіток, яку він просив для перерахунку розміру його пенсії.

6. 14 грудня 1999 року Ленінський районний суд м. Миколаєва (далі - районний суд) зобов'язав МП видати заявнику таку довідку. Зокрема, суд зобов'язав МП зазначити, що станом на 30 березня 1978 року заявник очолював проектне бюро МП. Це рішення набрало законної сили 19 січня 2000 року.

7. 24 лютого 2000 року Ленінським відділом державної виконавчої служби м. Миколаєва (далі - ДВС) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 29 березня 2000 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

8. 2 серпня 2000 року районний суд зобов'язав ДВС відновити виконавче провадження.

9. 23 серпня 2002 року ДВС винесла постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки керівник МП надіслав заявнику листа.

10. У вересні 2002 року заявник звернувся до суду зі скаргою на зазначену постанову.

11. 18 січня 2005 року районний суд скасував постанову ДВС від 23 серпня 2002 року та зобов'язав відновити виконавче провадження.

12. 30 травня 2005 року було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

13. 18 листопада 2005 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки 17 листопада МП надало заявнику зазначену довідку.

14. 13 листопада 2006 року начальник Ленінського відділу ДВС скасував постанову від 18 листопада 2005 року через те, що довідка, надана заявнику, не відповідає вимогам, викладеним в рішенні від 14 грудня 1999 року.

15. Рішення від 14 грудня 1999 року залишається невиконаним.

2. Інші позови до МП, подані заявником

16. В січні 2002 року заявник звернувся до суду зі скаргою на дії керівника МП та вимагав поновлення на роботі.

17. 8 лютого 2002 року районний суд залишив скаргу заявника без розгляду, оскільки це питання підлягає розгляду в позовному порядку.

18. 3 квітня 2002 року апеляційний суд Миколаївської області (далі - апеляційний суд) скасував ухвалу районного суду та повернув справу на новий розгляд.

19. 17 лютого 2003 року районний суд залишив скаргу заявника без розгляду та пояснив заявнику, що йому слід звертатись до суду в позовному порядку.

20. 23 квітня 2003 року та 5 липня 2004 року апеляційний суд та Верховний Суд відповідно залишили ухвалу суду від 17.02.2003 без змін.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

21. Відповідне національне законодавство викладено в рішенні "Ромашов проти України" ("Romashov v. Ukraine", N 67534/01, пп. 16-18, рішення від 27 липня 2004 року).

I. СУТЬ СПРАВИ

22. Суд зазначає, що після комунікації справи Уряду-відповідачу заявник подав нові скарги стосовно інших проваджень, ініційованих ним проти співробітників МП.

23. На думку Суду, нові скарги не є доповненням первинних скарг заявника, які вже прокоментували сторони. Отже, Суд вважає недоцільним розглядати ці питання окремо (див. "Пиряник проти України" ("Piryanik v. Ukraine", N 75788/01, п. 20, рішення від 19 квітня 2005 року).

II. ОСКАРЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6

24. Заявник скаржився на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції в зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду від 14 грудня 1999 року, винесеного на його користь. Положення зазначеної статті у відповідній частині передбачає наступне:

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

А. Прийнятність

25. Суд вважає, що скарга не є явно необґрунтованою в контексті пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд не вбачає жодних інших підстав для визнання скарги неприйнятною. Тому Суд визнає її прийнятною.