Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у пункті 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Ластовка проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен, Голова,

пані С.Ботучарова,

п. К.Юнгвірт,

п. В.Буткевич,

пані М.Цаца-Ніколовська,

п. Р.Маруст,

п. М.Віллігер, судді,

та п. Дж.С.Філліпс, Секретар секції,

обговоривши за закритими дверима 10 липня 2007 року, виносить таке рішення, прийняте в той день:

1. Справу порушено за заявою (N 12347/02), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ("Конвенція") громадянкою України пані Тамарою Андріївною Ластовкою ("заявниця") 10 жовтня 2001 року.

2. Уряд України ("Уряд") був представлений його Уповноваженим - паном Юрієм Зайцевим, Міністерство юстиції України.

3. 20 грудня 2005 року Суд вирішив направити Уряду скарги щодо тривалості провадження. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви разом.

4. Заявниця народилася в 1915 році та мешкає в Києві.

5. Заявниця - наймач двокімнатної квартири в Московському районі міста Києва, в якій вона прописана разом з сином.

6. В 1996 році заявниця звернулася до Московської районної державної адміністрації міста Києва з проханням надати дозвіл побудувати перегородку, щоб відокремити свою кімнату від решти квартири. На вимогу Московської районної адміністрації, НДІ проект реконструкція вивчив проектування кімнати та дійшов висновку про можливість побудувати перегородку, яка б відокремлювала кімнату заявниці. Проте Московська районна державна адміністрація міста Києва не надала дозвіл на таку побудову через те, що встановлення перегородки зменшило б розмір житлового простору.

7. В листопаді 1999 року заявниця пред'явила судовий позов до сина та до Московської районної державної адміністрації про зведення перегородки та внесення змін до договору найму житла.

8. Рішенням від 18 квітня 2000 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову заявниці. Заявниця оскаржила це рішення.

9. Ухвалою від 25 травня 2000 року Київський міський суд скасував рішення суду першої інстанції, оскільки останній не дослідив питання, чи були отримані всі дозволи відповідних компетентних органів на побудову такої перегородки. Окрім того, Київський міський суд направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

10. В серпні 2000 року син заявниці подав зустрічний позов про внесення змін до договору найму.

11. З п'яти судових засідань, призначених у період з 22 серпня до 14 вересня 2000 року, три було відкладено через неявку представників Московської районної державної адміністрації міста Києва.

12. 14 вересня 2000 року суд першої інстанції виніс рішення на користь заявниці та відмовив у задоволенні зустрічного позову.

13. Ухвалою від 25 жовтня 2000 року Київський міський суд скасував рішення суду першої інстанції, який, незважаючи на вказівки суду вищої інстанції, так досі і не вивчив питання, чи були отримані всі дозволи відповідних компетентних органів на побудову такої перегородки. Окрім того, Київський міський суд направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

14. У період з 22 січня до 3 квітня 2001 року три судових засідання було відкладено на вимогу заявниці через її хворобу.

15. Ухвалою від 31 серпня 2001 року Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу заявниці, оскільки ухвала від 25 жовтня 2000 року винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

16. У 2001 році в результаті територіально-адміністративної реформи Московську районну державну адміністрацію міста Києва було ліквідовано.

17. Ухвалою від 19 грудня 2001 року Голосіївський районний суд міста Києва (колишній Московський) зупинив провадження, тому що будинок, в якому знаходиться спірна квартира, офіційно не було передано у відання іншої державної адміністрації.

18. Рішенням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2001 року будинок передано до відання Печерської районної державної адміністрації.

19. 10 березня 2003 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив відновити провадження.

20. Ухвалою від 9 квітня 2003 року Голосіївський районний суд задовольнив клопотання заявниці та вирішив змінити підсудність - передати справу на розгляд до Печерського районного суду міста Києва.

21. Ухвалою від 28 травня 2003 року апеляційний суд міста Києва скасував ухвалу від 9 квітня 2003 року та передав справу до Голосіївського районного суду.

22. Ухвалою від 25 вересня 2003 року, яку 4 грудня 2003 року апеляційний суд міста Києва своєю ухвалою залишив без змін, Голосіївський районний суд відмовив у задоволенні клопотання про зміну підсудності. Заявниця оскаржила ухвалу в касаційному порядку.

23. Ухвалою від 29 листопада 2005 року Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу, оскільки ухвала від 25 вересня 2003 року винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

24. Рішенням від 29 травня 2006 року Голосіївський районний суд відмовив у задоволенні позову заявниці.

25. Ухвалою від 19 жовтня 2006 року апеляційний суд міста Києва відмовив у задоволенні апеляційної скарги та залишив без змін вищезазначене рішення. Заявниця оскаржила цю ухвалу.

26. Ухвалою від 15 грудня 2006 року Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу, оскільки оскаржувані ухвали винесені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

27. Заявниця стверджує, що тривалість судового розгляду її справи не відповідає вимозі "розумного строку", що передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції, у якому зазначено таке: