1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Рішення


ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція
Р І Ш Е Н Н Я
Справа "Моргуненко проти України" (Заява N 43382/02)
Страсбург, 6 вересня 2007 року
Переклад офіційний
Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у пункті 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Моргуненко проти України"
Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:
п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,
п. К.Юнгвірт (Mr K.Jungwiert),
п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),
пані М.Цаца-Ніколовська (Mrs M.Tsatsa-Nikolovska),
п. Дж.Боррего Боррего (Mr J.Borrego Borrego),
пані Р.Ягер (Mrs R.Jaeger),
п. М.Віллігер (Mr M.Villiger), судді,
та п. Дж.С.Філліпс (Mr J.S.Phillips), заступник Секретаря секції,
обговоривши за зачиненими дверима 10 липня 2007 року, виносить таке рішення, прийняте в той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справа порушена проти України за заявою (N 43382/02), поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвекція) громадянином України Моргуненком Іваном Андрійовичем (далі - заявник) 4 листопада 2002 року.
2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - паном Юрієм Зайцевим та Керівником Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - пані Іриною Шевчук.
3. 26 жовтня 2006 року Суд вирішив направити Уряду скаргу щодо тривалості провадження, яке включає стадію виконання рішення, а також скаргу щодо відсутності ефективних засобів юридичного захисту від такого порушення. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви разом.
ЩОДО ФАКТІВ
I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Заявник народився в 1937 році і проживає у місті Кривий Ріг. Він був працівником ВАТ "Кривбасзалізрудком" (далі - компанія). 100% статутного фонду компанії належало ДВАТ "Укррудпром".
5. У березні 2000 року заявник подав до Дзержинського районного суду міста Кривий Ріг позовну заяву, в якій просив поновити його на посаді гірничого майстра та відшкодувати шкоду, завдану незаконним звільненням.
6. 2 листопада 2001 року суд поновив заявника на посаді та частково задовольнив вимогу заявника щодо компенсації та присудив йому 12 231,37 грн (1). Компанія оскаржила це рішення суду, але заявника на посаді було поновлено.
---------------
(1) 2521,36 євро
7. 4 червня 2002 року апеляційний суд Дніпропетровської області рішення в частині поновлення заявника на посаді залишив без змін, однак змінив суму присудженої компенсації та присудив заявнику 7038,38 грн (1). У визначений законом строк рішення не було оскаржене в касаційній інстанції та набрало законної сили.
---------------
(1) 1455,08 євро
8. 30 липня 2002 року відділ Державної виконавчої служби Жовтневого району міста Кривий Ріг відкрив виконавче провадження.]
9. 30 серпня 2002 року виконавче провадження було зупинено у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство компанії.
10. 26 квітня 2004 року виконавче провадження було відновлено, оскільки провадження у справі про банкрутство компанії було припинено.
11. В травні 2004 року рішення, винесене на користь заявника, було повністю виконано.
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
12. Відповідне національне законодавство зазначено у рішенні "Сокур проти України" (Sokur v. Ukrain) (N 29439/02, пп. 17-22, 26 квітня 2005 року).
ЩОДО ПРАВА
I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ЩОДО ТРИВАЛОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ
13. Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість цивільного провадження у його справі, включаючи стадію виконання рішення. У відповідній частині зазначена стаття передбачає:
Пункт 1 статті 6
"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (...)".
А. Щодо прийнятності
14. Уряд не надав зауважень щодо прийнятності цієї скарги.
15. Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. "Естіма Джордж проти Португалії" (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).
16. Суд доходить висновку, що заява порушує важливі питання факту та права за Конвенцією, тому потребує розгляду по суті. Суд не знаходить жодних підстав для визнання її неприйнятною. Відповідно Суд визнає заяву прийнятною.
В. Щодо суті
17. У зауваженнях щодо суті скарг заявника Уряд стверджував, що не було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
18. Заявник не погодився з цим твердженням Уряду.
19. Суд повторює, що заявник подав цивільний позов про поновлення на роботі та відшкодування збитків у березні 2000 року. У результаті розгляду зазначеного позову 4 червня 2002 року було прийнято рішення, яке набрало законної сили. Таким чином, тривалість судового розгляду справи становить 2 роки і 3 місяці, при цьому справа заявника розглядалась судами двох інстанцій.
20. Також Суд зазначає, що виконавче провадження за вказаним рішенням суду було відкрито 4 червня 2002 року. Проте заявник отримав усю суму, присуджену рішенням суду, тільки через двадцять три місяці, у травні 2004 року.
21. Суд нагадує, що розумність тривалості провадження слід оцінювати з огляду на обставини справи та з огляду на критерії, визначені судовою практикою, зокрема складністю справи, поведінкою заявника та відповідних державних органів, а також важливістю предмета спору для зацікавлених сторін (див., серед іншого, "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender c. France) [GC], N 30979/96, п. 43, CEDH 2000-VII).
22. Суд зазначає, що затримка у провадженні, яке розглядається, була головним чином спричинена невиконанням остаточного рішення, винесеного на користь заявника. Суд вже визнавав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, подібних до цієї (див., наприклад, згадане вище "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovakia), п. 35, та "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, п. 37, від 26 квітня 2005 року).

................
Перейти до повного тексту