Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Урянський проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 19 червня 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 21003/02), поданою до Суду громадянином України п. Геннадієм Івановичем Урянським (далі - заявник) 15 травня 2002 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - паном Юрієм Зайцевим.

3. 5 грудня 2005 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви і її прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1947 році та проживає у м. Нововолинську.

5. У липні 1999 року заявник подав позов до свого колишнього роботодавця - ДВАТ "Червоноградське гірничо-монтажне управління" (далі - компанія) до Нововолинського міського суду Волинської області, вимагаючи стягнення різноманітних виплат.

6. 6 жовтня 1999 року та 17 грудня 1999 року суд присудив заявнику загалом 3355,37 грн (1).

(1) 606 євро.

7. 21 січня 2000 року відділ державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області (далі - виконавча служба) відкрив виконавче провадження щодо стягнення вищевказаної суми.

8. 20 серпня 2005 року заявник отримав 1409,80 грн (2).

(2) 233,24 євро.

9. Залишок боргу, присудженого судовим рішенням, не виплачено через нестачу коштів у компанії та перебування її активів у податковій заставі.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

10. Відповідне національне законодавство було викладене в рішенні у справі "Ромашов проти України" (заява N 67534/01, пункти 16-19, рішення від 27 липня 2004 року).

11. Заявник скаржився на невиконання органами державної влади рішень, винесених на його користь, у належний час. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції, у якій зазначено таке:

"Кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ

12. Уряд не надав зауважень щодо прийнятності скарги заявника.

13. Суд вважає, що скарга заявника піднімає питання факту та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає вивчення справи щодо суті. Суд не вбачає підстав для оголошення цієї скарги неприйнятною. Тому Суд має оголосити її прийнятною.