Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Чухась проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 19 червня 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 4078/03), поданою до Суду громадянкою України пані Майєю Степанівною Чухась (далі - заявниця) 2 листопада 2002 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим.

3. 5 квітня 2006 року Суд вирішив направити скаргу на тривалість провадження, включаючи його виконавчу стадію, на комунікацію Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви і її прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилася у 1963 році та проживає у м. Городок.

5. 1 червня 1998 року заявницю було звільнено з Городоцької районної державної адміністрації (далі - адміністрація), в якій вона працювала на посаді головного спеціаліста організаційного відділу секретаріату, на підставі невідповідності займаній посаді.

А. Судове провадження

6. 30 червня 1998 року заявниця подала до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області (далі - Ярмолинецький суд) цивільний позов про поновлення на роботі.

7. 5 квітня 1999 року суд залишив позов заявниці без розгляду через її неодноразову неявку на слухання справи. Заявниця не оскаржила це рішення впродовж встановленого строку.

8. 24 жовтня 2000 року за клопотанням заявниці заступник прокурора Хмельницької області подав протест, вимагаючи поновлення провадження на підставі того, що суд не повідомив заявницю про дату останнього слухання.

9. 24 листопада 2000 року президія Хмельницького обласного суду (далі - обласний суд) (1) визнала протест обґрунтованим, скасувала рішення від 5 квітня 1999 року та передала справу на новий розгляд до Ярмолинецького суду.

10. 6 вересня 2001 року Ярмолинецький суд відхилив вимоги заявниці про поновлення на роботі. Однак він визнав, що запис про звільнення у трудовій книжці був неправильним, оскільки фактично заявниця була звільнена як така, що не пройшла випробувальний термін. Відповідно суд присудив заявниці 5000 грн (2) відшкодування моральної шкоди. Обидві сторони подали апеляцію.

11. 4 грудня 2001 року обласний суд залишив це рішення без змін, проте зменшив суму компенсації до 1000 грн (3). Заявниця подала касаційну скаргу.

12. 11 травня 2002 року Верховний Суд відхилив клопотання заявниці про дозвіл подання касаційної скарги на рішення від 6 вересня та 4 грудня 2001 року з порушенням строку.

13. 4 лютого 2002 року відділ державної виконавчої служби Тородоцького районного управління юстиції (далі - виконавча служба) відкрив виконавче провадження на виконання рішення від 4 грудня 2001 року.

14. 19 вересня 2002 року заявниці було виплачено 50 грн (4).

15. 3 лютого 2003 року виконавча служба закрила виконавче провадження через відсутність коштів у боржника.

16. У січні 2003 року заявниця подала адміністративний позов до виконавчої служби, скаржачись на те, що вона на змогла стягнути заборгованість за рішенням суду. Це провадження закінчилось постановою обласного суду від 22 лютого 2005 року, якою він залишив рішення про залишення скарги заявниці без розгляду без змін. Заявниця не подала касаційної скарги.

17. У невизначену дату виконавче провадження було поновлено і 14 грудня 2004 року заявниці було виплачено залишок заборгованості у розмірі 950 грн (5).

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ СТОСОВНО ТРИВАЛОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ ПРО ПОНОВЛЕННЯ НА РОБОТІ

18. Заявниця скаржилась на тривалість провадження про поновлення її на роботі, включаючи його виконавчу стадію. Вона посилалася на пункт 1 статті 6 Конвенції, у якому зазначено, зокрема, таке:

"Кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".

А. Щодо прийнятності

19. Уряд зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції не застосовується у цій справі, оскільки спір стосувався кар'єри державного службовця і тому не був "цивільним" спором в значенні відповідного положення Конвенції.

20. Суд нагадує, що заявниця скаржилася на неправомірне звільнення її з посади головного спеціаліста організаційного відділу секретаріату районної адміністрації, і що відповідно до національного законодавства її позов розглядався як звичайний трудовий спір. Отже, оскільки національна система не забороняє доступ до суду такої категорії службовців, то пункт 1 статті 6 застосовується до обставин цієї справи (див. справу Viho Eskelinen and Others v. Finland [GC], заява N 63235/00, пункти 62-64, рішення від 19 квітня 2007 року).

21. Більше того, Суд зауважує, що судове провадження та виконавче провадження є першою та другою стадією у всьому ході провадження (див. справу Scordino v. Italy (no. 1) [GC], заява N 36813/97, пункт 197). Таким чином, виконавче провадження не повинно відокремлюватись від судового, ці провадження повинні розглядатися разом (див. справу Estima Jorge v. Portugal, рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-II, пункт 35, та, з-поміж нових рішень, Sika v. Slovakia, заява N 2132/02, пункти 24-27, рішення від 13 червня 2006 року).

22. Суд вважає, що скарга заявниці піднімає питання факту та права відповідно до Конвенції і не вбачає підстав для оголошення її неприйнятною. Тому Суд повинен оголосити її прийнятною.

Б. Щодо суті

23. У своїх зауваженнях щодо суті скарг заявниці Уряд стверджував, що не було порушення пункту 1 статті 6.

24. Заявниця не погодилась.

25. Суд нагадує, що заявниця подала свій цивільний позов про поновлення на роботі 30 червня 1998 року. Це судове провадження завершилось прийняттям судом рішення 4 грудня 2001 року, яке набуло законної сили 11 травня 2002 року. Однак Суд зазначає, що справа не розглядалась протягом дев'ятнадцятимісячного періоду: з моменту прийняття рішення у справі заявниці - 5 квітня 1999 року, яким позов заявниці було залишено без розгляду, та до моменту його скасування - 24 листопада 2000 року. Таким чином, тривалість провадження на судовій стадії становила два роки та три місяці, протягом яких позовні вимоги заявниці розглядалися судами трьох інстанцій.