Це рішення стане остаточним за обставин, визначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Носальський проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 19 червня 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена за заявою (N 26277/02), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України Станіславом Андрійовичем Носальським (далі - заявник) 13 червня 2002 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані Валерією Лутковською та паном Юрієм Зайцевим.

3. 15 березня 2005 року Суд направив заяву заявника на комунікацію Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник, 1938 року народження, проживає в м. Харкові.

5. 23 серпня 1996 року заявнику пред'явили обвинувачення у контрабанді в великих розмірах. Обвинувачення полягало у тому, що заявник підготував договір з метою продажу літака російському підприємству з порушенням відповідних митних правил.

6. 25 грудня 1996 року слідчий Харківського управління Служби безпеки України (далі - ХУСБУ) повідомив заявника про закінчення досудового слідства та надання заявникові права ознайомитись з матеріалами справи.

7. Невизначеної дати на початку лютого 1997 року слідчий склав обвинувальний висновок та направив його до Харківської обласної прокуратури для затвердження. 14 лютого 1997 року Харківська обласна прокуратура вирішила, що необхідно провести додаткове розслідування, та повернула справу до ХУСБУ.

8. До липня 1997 року слідчий провів допит більш ніж 40 свідків. 25 липня 1997 року він закінчив досудове слідство та надав заявнику право ознайомитись з матеріалами справи.

9. 12 серпня 1997 року Харківська обласна прокуратура передала справу разом з обвинувальним висновком до Київського районного суду м. Харкова (далі - Київський суд) для судового розгляду.

10. Судовий розгляд справи почався 16 жовтня 1997 року.

11. 1 грудня 1997 року, провівши вісім судових засідань, Київський суд повернув справу на додаткове розслідування. 20 січня 1998 року Харківський обласний суд відхилив апеляційну скаргу прокуратури на ухвалу суду від 1 грудня 1997 року. 24 червня 1998 року президія Харківського обласного суду відхилила протест Харківської обласної прокуратури на ці ухвали суду.

12. 30 березня 1998 року в ході додаткового розслідування до обвинувачень заявника було включено обвинувачення за вчинення посадового підлогу.

13. 1 червня 1998 року додаткове розслідування було закінчено та надано заявнику право ознайомитись з матеріалами справи. 3 червня 1998 року слідчий направив обвинувальний висновок до Харківської обласної прокуратури для затвердження. 24 червня 1998 року Харківська обласна прокуратура повернула справу для подальшого розслідування.

14. 10 липня 1998 року слідчий звернувся до відповідних органів Російської Федерації з клопотанням про допит декількох свідків, які проживали в м. Москві. 26 серпня 1998 року деяких з цих свідків було допитано, а протоколи допиту було передано до відповідних українських органів. Аналогічне клопотання від 20 жовтня 1998 року до відповідних органів Російської Федерації про допит свідків, які мешкають у м. Хабаровську, виконано не було.

15. 4 листопада 1998 року слідчий виніс постанову про призначення експертизи для визначення, чи був готовий літак для польоту.

16. 25 грудня 1998 року слідчий повідомив заявника про закінчення досудового слідства. З цього часу до 1 липня 1999 року заявник та його співучасник пан І. мали доступ до матеріалів справи.

17. 20 квітня 1999 року заявнику пред'явили додаткове обвинувачення у зловживанні владою.

18. 1 липня 1999 року Харківська обласна прокуратура затвердила обвинувальний висновок та направила справу до Київського суду.

19. Протягом періоду до 5 липня 1999 року суд провів 20 судових засідань, розглянув декілька клопотань заявника, пана І. та підприємства, яке придбало літак та яке було залучено до розгляду справи у якості цивільного позивача. Протягом періоду з 15 та 22 червня 2001 року провадження було зупинено в зв'язку з хворобою заявника.

20. 6 липня 2001 року Київський суд повернув справу в певній частині на додаткове розслідування. Заявник оскаржив цю ухвалу. 22 січня 2002 року Апеляційний суд Харківської області (далі - Апеляційний суд) відхилив скаргу заявника.

21. 18 лютого 2002 року Київський суд вирішив, що частина справи, яка залишилась в суді, також потребує додаткового розслідування.

22. 22 квітня 2002 року обвинувачення заявника було змінено відповідно до нового Кримінального кодексу, який вступив в силу з 1 вересня 2001 року.

23. 26 квітня 2002 року слідчий закінчив досудове розслідування та надав заявнику та його співучаснику доступ до матеріалів справи. 12 липня 2002 року справу та обвинувальний висновок було направлено до Червонозаводського районного суду м. Харкова (далі - Червонозаводський суд). Суддя призначив попереднє засіданні у справі на 22 серпня 2002 року. Попереднє засідання було перенесено на 11 вересня 2002 в зв'язку з хворобою пана І.

24. 11 вересня 2002 року Червонозаводський суд вирішив призначити справу до судового розгляду та визначив, що 28 жовтня 2002 року відбудеться перше судове засідання.

25. Протягом періоду з жовтня 2002 року по листопад 2003 року суд провід три судових засідання. Вісім засідань, призначених на цей період, було відкладено в зв'язку з неявками слідчого або прокурора. Двічі судові засідання були відкладені в зв'язку з хворобою судді та святковим днем. Двічі судові засідання відкладались в зв'язку з неявкою пана І. та заявника.

26. Протягом періоду з грудня 2003 року по червень 2004 року провадження було затримано в зв'язку з тим, що органи влади не змогли забезпечити присутність у судових засіданнях свідків, які проживали не в м. Харкові.

27. Протягом періоду з 15 червня до 13 жовтня 2004 року суд провів чотирнадцять судових засідань.

28. 13 жовтня 2004 року Червонозаводський суд визнав заявника невинуватим в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Прокурор та заявник оскаржили цей вирок. Заявник стверджував, що він не винен в зв'язку з відсутністю злочину, а не в зв'язку з тим, що в його діях відсутні ознаки злочину. Цивільний позивач також подав апеляційну скаргу.

29. 31 березня 2005 року Апеляційний суд прийняв рішення не розглядати скаргу прокурора, оскільки вона не була підписана прокурором, який приймав участь у справі заявника у суді першої інстанції. Апеляційні скарги заявника та цивільного позивача були відхилені як необґрунтовані. Ті ж сторони подали касаційні скарги.

30. 11 квітня 2006 року Верховний Суд скасував ухвалу від 31 березня 2005 року та повернув справу на новий розгляд до Апеляційного суду, визнавши, що відмова Апеляційного суду у розгляді скарги прокурора була необґрунтованою.

31. 1 серпня 2006 року Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок від 13 жовтня 2004 року та направив справу до Харківської обласної прокуратури для додаткового досудового слідства.

32. З 23 січня 1997 року заявник подав сімнадцять скарг до органів прокуратури, оскаржуючи слідчі дії у кримінальному провадженні.

33. Розслідування справи заявника досі триває.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

34. Заявник скаржився, що тривалість провадження не сумісна з вимогою "розумного строку", який передбачено п. 1 статті 6 Конвенції. Ця стаття у відповідних частинах передбачає наступне:

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

А. Щодо прийнятності

1. Стверджувана несправедливість провадження

35. Оскільки заявник скаржиться на несправедливість кримінального провадження, розпочатого проти нього, Суд зазначає, що скарга заявника є передчасною, оскільки провадження, яке розглядається, досі триває. Таким чином, Суд відхиляє цю скаргу відповідно до п. 4 статті 35 Конвенції.

2. Тривалість провадження

а. Статус жертви заявника

36. Уряд стверджував, що заявник не може вважатися жертвою порушень Конвенції, які, як стверджується, мали місце протягом провадження, оскільки його було визнано невинуватим.

37. Заявник не погодився з аргументами Уряду.