Це рішення стає остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Хуркунов проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 11 грудня 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 5079/04), поданою до Суду громадянином України паном Володимиром Івановичем Хуркуновим (далі - заявник) 22 грудня 2003 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані Валерією Лутковською та паном Юрієм Зайцевим.

3. 15 березня 2005 року Суд прийняв рішення направити заяву на комунікацію Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник є громадянином України, який народився в 1941 році та проживає в Україні у м. Жовті Води Дніпропетровської області.

5. У 1998, 2000 та 2001 роках заявник подав три окремих позови до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області (далі - міський суд) щодо стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації з відкритого акціонерного товариства "Електрон-Газ" (далі - ЕГ), в якому частка держави становила 99,9% акціонерного капіталу. Трьома рішеннями від 12 січня 1999 року, 9 червня 2000 року та 21 лютого 2001 року суд присудив заявнику загальну суму в розмірі 8634,89 грн заборгованості із заробітної плати та інших виплат.

6. 7 березня 2003 року Господарський суд Дніпропетровської області порушив справу про банкрутство ЕГ, яка досі триває.

7. 22 вересня 2003 року у ході провадження справи про банкрутство ЕГ відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України та статей 14 та 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив включити вимоги заявника - суму за рішеннями міського суду, винесеними на користь заявника, а також його додаткову вимогу на 4332,05 грн, яку ЕГ визнав як заборгованість із заробітної плати на його користь за період з 2000 до 2002 року - до реєстру вимог кредиторів.

8. 17 травня 2002 року державна виконавча служба повідомила заявника про те, що рішення, винесені на його користь, не були виконані у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника і що процедура примусової реалізації майна боржника була призупинена на підставі Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29 листопада 2001 року.

9. У серпні 2005 року рішення від 12 січня 1999 року, 9 червня 2000 року та 21 лютого 2001 року були повністю виконані.

10. 7 квітня 2006 року заявник знову звернувся до міського суду з позовом до того ж боржника (ЕГ) з вимогою, inter alia, виплатити компенсацію у розмірі 4332,05 грн, що була визнана відповідачем як заборгованість із заробітної плати, належної заявнику за період з 2000 до 2002 року. 5 червня 2006 року суд частково задовольнив його позов та зобов'язав відповідача сплатити заявнику суму заборгованості із заробітної плати у розмірі 3829,94 грн та 500 грн в якості компенсації за моральну шкоду. Це рішення не було оскаржене та набуло статусу остаточного.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

11. Відповідне національне законодавство наведене у рішенні "Ромашов проти України" (N 67534/01, пп. 16-18, від 27 липня 2004 року).

12. Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що в разі, якщо господарський суд не вирішує спір щодо суті, то виноситься ухвала суду.

13. Стаття 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати мають право подати до господарського суду відповідні вимоги, на підставі яких порушується процедура банкрутства. Вимоги кредиторів, визнані боржником, включаються до реєстру вимог кредиторів. Відповідно до статті 15 Закону господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів.

I. ПРИЙНЯТНІСТЬ

А. Скарги відповідно до пункту 1 статті 6, статті 17 та статті 1 Першого протоколу

14. Заявник скаржився на неспроможність органів державної влади виконати рішення міського суду від 12 січня 1999 року, 9 червня 2000 року та 21 лютого 2001 року вчасно. Він посилався на пункт 1 статті 6, статтю 17 та статтю 1 Першого протоколу, які передбачають:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.