Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Куліков проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 11 грудня 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справу було порушено проти України за заявою (N 36367/04), поданою до Суду громадянином України п. Миколою Олександровичем Куліковим (далі - заявник) 29 вересня 2004 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України був представлений його Уповноваженими - пані Валерією Лутковською та паном Юрієм Зайцевим.

3. 15 березня 2005 року Суд вирішив направити скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу стосовно тривалого невиконання рішення, винесеного на користь заявника, на комунікацію Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви і її прийнятності разом.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1947 році і проживає у м. Макіївка Донецької області, Україна.

5. Невстановленої дати заявник подав позов до Гірницького районного суду проти свого колишнього роботодавця - ДП "Макіїввугілля", вимагаючи виплатити йому заборгованість із заробітної плати та з інших виплат. 24 липня 2002 року суд присудив заявнику 30 713,88 грн (1).

(1) На цей час близько 5830,61 євро.

6. Невстановленої дати Совєтським районним управлінням юстиції були відкриті виконавчі провадження. У листопаді 2003 року ці провадження були передані до відділу державної виконавчої служби Центральноміського районного управління юстиції м. Макіївки.

7. У 2002-2004 роках заявник отримав 8948,10 грн; відповідно до тверджень заявника решта суми залишається невиплаченою.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

8. Відповідне національне законодавство було викладене у рішенні у справі "Ромашов проти України" (N 67534/01, пункти 16-18, рішення від 27 липня 2004 року).

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ

9. Посилаючись на статтю 13 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу, заявник скаржився на тривале невиконання рішення, винесеного на його користь. У цих статтях зазначено таке:

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто на може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

10. Суд вважає, що скарга заявника щодо тривалого невиконання рішення, винесеного на його користь, також вимагає розгляду справи за пунктом 1 статті 6 Конвенції, у якому зазначено таке:

Пункт 1 статті 6 Конвенції