Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Пархоменко проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 4 грудня 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 5531/04), поданою до Суду громадянином України паном Іваном Миколайовичем Пархоменком (далі - заявник) 30 грудня 2003 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані В.Лутковською та паном Ю.Зайцевим.

3. 5 грудня 2005 року Суд вирішив направити на комунікацію Уряду скаргу заявника. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

4. Заявник, громадянин України, народився в 1935 році. Заявник помер 14 листопада 2005 року. Листом від 16 лютого 2006 року дружина заявника, пані О.П.Пархоменко, повідомила Суд, що вона має намір підтримати заяву.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. У 1995 році заявник подав позов до Краснодонського міського суду (далі - Краснодонський суд) проти державної шахти "Дуванна" (далі - Шахта), вимагаючи відшкодування у зв'язку з втратою працездатності.

6. 5 травня 1995 року суд виніс рішення на користь заявника і зобов'язав Шахту виплатити заявнику 273 171,500 карбованців (1) (грошова одиниця України до вересня 1996 року) як допомогу у зв'язку з втратою працездатності. 15 червня 1995 року Луганський обласний суд залишив зазначене рішення без змін.

(1) Дорівнює 2731,72 грн (приблизно 454 євро).

7. 22 грудня 1995 року цей же суд зобов'язав Шахту виплатити заявнику 527 638,000 карбованців (2) як допомогу у зв'язку з втратою працездатності.

(2) Дорівнює 5276,38 грн (приблизно 880 євро).

8. Двома окремими рішеннями від 25 жовтня 2000 року президія Луганського обласного суду, задовольняючи протест заступника прокурора Луганської області, скасувала вищезазначені рішення та направила справу на новий розгляд.

9. Невстановленою датою скарги заявника були об'єднані. 16 травня 2002 року Краснодонський суд відхилив їх. Невстановленою датою Луганський обласний апеляційний суд скасував рішення від 16 травня 2002 року і направив справу на новий розгляд.

10. 18 грудня 2002 року Краснодонський суд частково задовольнив вимоги заявника і присудив йому 13 854 грн 11 коп. (3) як допомогу у зв'язку з втратою працездатності та інші виплати. 22 квітня 2003 року суд відхилив апеляційну скаргу Шахти на рішення від 18 грудня 2002 року у зв'язку з порушенням процесуальних вимог.

(3) Приблизно 2308 євро.

11. 24 квітня 2003 року Краснодонський суд направив два виконавчі листи на виконання рішення від 18 грудня 2002 року до відділу виконавчої служби Краснодонського міського управління юстиції.

12. 12 травня 2003 року виконавчою службою було відкрито виконавчі провадження.

13. Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики від 23 січня 2003 року Шахта стала структурним підрозділом державного підприємства "Краснодонвугілля".

14. 27 жовтня 2003 року Краснодонським судом було змінено боржника у виконавчому провадженні і зобов'язано ДП "Краснодонвугілля" виплатити заявнику суму, присуджену рішенням суду від 18 грудня 2002 року.

15. Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики ДП "Краснодонвугілля" було реорганізовано на ВАТ "Краснодонвугілля".

16. 2 серпня 2004 року Краснодонський суд змінив боржника у виконавчому провадженні і зобов'язав ВАТ "Краснодонвугілля" виплатити заявнику суму, присуджену рішенням суду від 18 грудня 2002 року.

17. 29 вересня 2005 року виконавчою службою було направлено листа до заявника із зазначенням необхідності повідомити банківські реквізити для перерахування стягнутої суми боргу. Відповіді від заявника не надійшло.

18. Між 29 вересня 2005 року та 1 лютого 2006 року загальна сума стягнутого боргу була перерахована на депозитний рахунок виконавчої служби, і цю суму можна було отримати.

19. 7 листопада 2006 року виконавчу службу було повідомлено про смерть заявника. Цього ж дня виконавче провадження було зупинено до встановлення правонаступників заявника.

20. Оскільки правонаступники заявника не звернулись до Краснодонського суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, стягнуті на користь заявника кошти залишаються на рахунку виконавчої служби.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

21. Відповідне національне законодавство викладене в рішенні "Ромашов проти України" (N 67534/01, пп. 16-18 та 39-41, від 27 липня 2004 року).

22. Пункт 5 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

23. Заявник скаржився на неспроможність державних органів виконати вчасно рішення суду від 18 грудня 2002 року. Він стверджував про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу, які у відповідних частинах передбачають наступне:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.