Це рішення стає остаточним відповідно за умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Щербінін і Жаріков проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 27 листопада 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявами (NN 42480/04 та 43141/04), поданими до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) двома громадянами України - паном Володимиром Петровичем Щербініним та паном Іваном Федоровичем Жаріковим (далі - заявники) 19 липня 2004 року та 2 березня 2004 року відповідно.

2. Заявників представляв пан В.Бичковський з м. Міусинськ. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - паном Ю.Зайцевим та пані І.Шевчук, керівником Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

3. 8 листопада 2005 року Суд прийняв рішення направити скарги про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу щодо невиконання рішень, винесених на користь заявників, на комунікацію Уряду. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяв одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявники народились у 1938 та 1933 роках відповідно та проживають у м. Красний Луч Луганської області. Обидва - колишні працівники державного підприємства шахта "Новопавлівська" (далі - шахта).

5. 6 жовтня 1999 року, 16 та 28 лютого 2001 року Краснолуцький міський суд Луганської області зобов'язав шахту виплатити першому заявнику 3626,42 грн(1), 1000,96 грн(2) та 1868,12 грн(3) заборгованості по заробітній платі та інших виплатах відповідно.

(1) 760,13 євро.

(2) 203,18 євро.

(3) 375,30 євро.

6. 1 та 23 лютого 2001 року Краснолуцький міський суд Луганської області зобов'язав шахту виплатити другому заявнику 3776,36 грн(4) та 1491,80 грн(5) заборгованості по заробітній платі та інших виплатах відповідно.

(4) 743,14 євро.

(5) 303,19 євро.

7. Всі вищезазначені рішення набрали законної сили, і виконавчі листи були передані на виконання до відділу державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції.

8. 29 травня 2002 року господарський суд Луганської області (далі - господарський суд) порушив провадження у справі про банкрутство шахти та ввів мораторій на задоволення вимог її кредиторів.

9. 14 листопада 2002 року господарський суд визнав шахту банкрутом та ухвалив, що процедура санації боржника має бути завершена до 31 грудня 2007 року.

10. У липні 2004 року перший заявник отримав заборгованість, яка йому була присуджена рішеннями суду від 6 жовтня 1999 року та 16 лютого 2001 року. Щодо заборгованості, присудженої рішенням суду від 28 лютого 2001 року, перший заявник отримав її декількома платежами, і останній платіж було здійснено 27 липня 2006 року.

11. 27 листопада 2004 року другий заявник отримав заборгованість, яка йому була присуджена рішенням суду від 23 лютого 2001 року. Заборгованість, яку йому було присуджено рішенням суду від 1 лютого 2001 року, заявник отримав частинами, і останню виплату було здійснено 26 липня 2006 року.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

12. Відповідне національне законодавство узагальнено у рішенні у справі "Сокур проти України" (N 29439/02, пп: 17-22, від 26 квітня 2005 року).

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

13. Відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду Суд вирішив об'єднати заяви з огляду на їх спільну фактичну та правову основу.

II. ПРИЙНЯТНІСТЬ

14. Заявники скаржились на нездатність державних органів своєчасно виконати рішення Краснолуцького міського суду, винесені на їх користь. Вони послались на пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до неї, якими у відповідних частинах передбачено:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.