Це рішення стане остаточним відповідно за умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Мовсесян проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), що засідав палатою у складі:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення у нарадчій кімнаті 27 листопада 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 31088/02), поданою до Європейського суду з прав людини (далі - Суд) громадянином Росії п. Аршалуйсом Єгишовичем Мовсесяном (далі - заявник) 26 липня 2002 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані Валерією Лутковською, а потім п. Юрієм Зайцевим.

3. 21 січня 2005 року Суд прийняв рішення направити заяву про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з невиконанням рішення, винесеного на користь заявника, на комунікацію Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви та її прийнятності одночасно.

4. Згідно з пунктом 1 статті 36 Конвенції російський уряд було запрошено взяти участь в процесі, однак він відмовився.

I. ФАКТИ

А. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1936 році та проживає в м. Рязань, Російська Федерація. Він помер 1 серпня 2005 року. Листом від 14 січня 2006 року пані Мовсесян, вдова заявника, проінформувала Суд, що вона б хотіла підтримувати заяву в Суді.

6. 26 листопада 2001 року Павлоградський районний суд Дніпропетровської області зобов'язав колишніх роботодавців заявника - ДВАТ "Дніпрошахтобуд", трест "Кривбасшахтопроходка" та ДП "Рудоуправління ім. Кірова" - сплатити заявнику загальну суму розміром 9114,31 грн(1) та 416,61 грн(2) щомісячних виплат у зв'язку з втратою працездатності. Рішення набуло чинності, і виконавчі листи були направлені до виконавчої служби на виконання.

(1) 1939,10 евро.

(2) 88,64 євро.

7. 12 та 23 квітня 2002 року виконавча служба проінформувала заявника, що рішення не може бути виконане у зв'язку з значною кількістю виконавчих проваджень, відкритих проти боржника, і що продаж майна боржника був неможливий у зв'язку з Законом України від 2001 року "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Пізніше було розпочато процедуру ліквідації відносно двох з трьох компаній-боржників.

8. У травні 2004 року та у квітні 2005 року заявник частинами отримав 5275,02 грн(1) із загальної суми, присудженої йому. У вересні 2005 року решта присудженої суми була переведена заявнику. Однак сума повернулась як невитребувана.

(1) 790 євро.

9. У листопаді 2002 року заявник отримав заборгованість із щомісячних виплат, належних йому за рішенням суду від 26 листопада 2001 року, і з того часу почав отримувати дані виплати регулярно. Виплати за червень та липень 2005 року повернулися як невитребувані.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

10. Відповідне національне законодавство було викладене в рішенні у справі "Ромашов проти України" (N 67534/01, пункти 16-19, рішення від 27 липня 2004 року).

I. ЩОДО LOCUS STANDI ПАНІ МОВСЕСЯН

11. 14 січня 2006 року вдова заявника, пані Мовсесян, проінформувала Суд, що має намір підтримувати заяву свого померлого чоловіка.

12. Уряд-відповідач не надав жодних заперечень стосовно статусу пані Мовсесян.

13. Суд вважає, що вдова заявника може взяти участь у продовженні провадження замість заявника (див. справу "Шаренок проти України", заява N 35087/02, пп. 10-12, рішення від 22 лютого 2005 року). Однак у цьому тексті і надалі робитимуться посилання на заявника.

II. ПРИЙНЯТНІСТЬ

14. Заявник скаржився на невиконання державною виконавчою службою рішення від 26 листопада 2001 року у належний строк. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції та на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, у яких, зокрема, зазначено:

Пункт 1 статті 6

"Кожний має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

15. Уряд надав заперечення, оскаржені заявником, стосовно використання національних засобів захисту, подібні до тих, які Суд уже відхилив у інших рішеннях щодо невиконання рішень проти державних підприємств (див. згадане вище рішення у справі "Ромашов проти України", пп. 30-33). Суд вважає, що надані заперечення повинні бути відхилені з тих же причин.