Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Антоніна Кучеренко проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення у нарадчій кімнаті 20 листопада 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена за заявою (N 45092/04), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянкою України пані Антоніною Леонідівною Кучеренко (далі - заявниця) 4 грудня 2004 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) представлений його Уповноваженим - паном Юрієм Зайцевим, з Міністерства юстиції.

3. 15 грудня 2005 року Суд направив на комунікацію Уряду скаргу заявника. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції він вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилась в 1969 році і проживає в м. Макіївці.

5. 25 травня 1999 року заявниця придбала на публічних торгах, проведених державною виконавчою службою, житловий будинок, який належав громадянину Н.

6. Ухвалою від 27 травня 1999 року суд утвердив акт продажу жилого приміщення. 2 червня 1999 року нотаріус видав заявниці свідоцтво на право власності на будинок. Між вереснем 1999 року та квітнем 2000 року заявниця провела численні ремонтні роботи в будинку.

7. Рішенням від 27 лютого 2001 року суд першої інстанції визнав недійсними публічні торги та свідоцтво на право власності у зв'язку з порушенням Цивільного процесуального кодексу державною виконавчою службою при здійсненні продажу.

8. В незазначену дату заявниця подала позов проти державної виконавчої служби та громадянина Н. про стягнення грошової суми, яка була внесена за будинок, та відшкодування коштів, затрачених на ремонт. Вона вимагала також грошову компенсацію для відшкодування зазнаної моральної шкоди. Рішенням від 9 січня 2003 року суд першої інстанції зобов'язав державну виконавчу службу Червоногвардійського району м. Макіївки та громадянина Н. виплатити заявниці суми в розмірі 18 843,40 грн(1) та 3008,20 грн(2) відповідно.

(1) 3200 євро приблизно.

(2) 2511 євро приблизно.

9. Листом від 27 січня 2005 року державна виконавча служба Донецької області повідомила заявницю про неможливість звернення стягнення на майно державної виконавчої служби, посилаючись на Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" N 2864-III від 26.12.2001 року, який забороняє примусовий продаж майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, на відшкодування боргів.

10. В незазначену дату державний виконавець звернувся до суду з клопотанням про заміну боржника на Державне казначейство, аргументуючи це тим, що відповідно до статті 11 Закону "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем під час виконання своїх службових обов'язків, підлягає відшкодуванню за рахунок держави. Рішенням від 4 березня 2005 року суд першої інстанції у задоволенні даного клопотання державному виконавцю відмовив.

11. 22 червня 2005 року виконавчий лист був повернений стягувачеві у зв'язку з відсутністю майна у боржника.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

12. Відповідне національне законодавство викладене в рішенні у справі "Ромашов проти України", N 67534/01, пп. 16-18, від 27 липня 2004 року, та "Сокур проти України", N 29439/02, п. 18, від 26 квітня 2005 року.

I. ЩОДО ПРЕДМЕТА СПОРУ

13. Суд зауважує, що після комунікації справи Уряду заявниця повідомила листом від 27 квітня 2006 року про нові скарги щодо невиконання рішення від 24 лютого 2005 року, відповідно до якого їй призначено виплатити певну компенсацію за невиконання рішення від 9 січня 2003 року.

14. Суд нагадує, що до його компетенції, в цілях прискорення процедури, належить розгляд послідуючих фактів, за умови якщо вони походять зі скарг, які були комуніковані (див., mutatis mutandis, ухвала "Olsson c. Suede" (N 1) від 24 березня 1988 року, серія А N 130, с. 28-29, п. 56).

15. Однак Суд зазначає, що, навіть якщо рішення від 24 лютого 2005 року було постановлене у зв'язку з тривалим виконанням рішення від 9 січня 2003 року, заявниця повідомила про існування даного рішення тільки через один рік і два місяці після його оголошення і відповідно через чотири місяці після комунікації заяви Уряду.