Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Мирвода проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою у складі:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення у нарадчій кімнаті 13 листопада 2006 року,

виносить таке рішення, яке було прийняте в той день:

1. Справу порушено за заявою (N 42478/04), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ("Конвенція") громадянкою України пані Любов'ю Миколаївною Мирвода ("заявниця") 12 листопада 2004 року.

2. Заявниця була представлена паном В.Бичковським з Міусинська. Уряд України ("Уряд") був представлений його Уповноваженим - паном Ю.Зайцевим.

3. 8 листопада 2005 року Суд вирішив направити Уряду скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо невиконання рішень суду, винесених на користь заявниці. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви разом.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилася 1958 року та проживає у м. Красний Луч Луганської області.

5. 23 жовтня 2000 року Краснолуцький міський суд Луганської області у своїх двох рішеннях задовольнив позови заявниці до ДВАТ Шахта "Краснолуцька" ДП ДХТ "Донбасантрацит". Своїми рішеннями суд зобов'язав відповідача виплатити заявниці 932,04 грн заборгованості із заробітної плати та 8850 кг вугілля відповідно.

6. 28 жовтня 2004 року рішення, яким заявниці присуджена заборгованість із заробітної плати, повністю виконане. Рішення суду, яким заявниці присуджено вугілля, виконано частково. На сьогоднішній день заявниця отримала 2950 кг вугілля. Відповідно до інформації Уряду виконання рішень ускладнюється тяжким економічним станом підприємства-боржника.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

7. Відповідне національне законодавство зазначено у рішенні "Сокур проти України" (N 29439/02, пп. 17-22, 26 квітня 2005 р.).

8. Заявниця скаржиться на неспроможність державних органів виконати рішення Краснолуцького міського суду від 23 жовтня 2000 року упродовж тривалого часу. Вона посилається на пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, які у відповідних частинах передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ

9. Уряд не надав жодних зауважень щодо прийнятності скарг заявниці.

10. Суд приходить до висновку, що скарги заявниці відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалості виконання рішень суду від 23 жовтня 2000 року порушують серйозні питання фактів та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду заяви по суті. Суд не бачить підстав для визнання заяви неприйнятною. Тому Суд визнає її прийнятною.