Це рішення стає остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Гончаров та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), що засідав палатою у складі:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 6 листопада 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена за заявами (NN 43090/04,43096/04,43101/04 та 43106/04), поданими до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) чотирма громадянами України: паном Віктором Єфимовичем Гончаровим, пані Антоніною Дмитрівною Понтрягіною, пані Валентиною Василівною Івановою та паном Віктором Анатолійовичем Бульбою (далі - заявники), 2 березня 2004 року.

2. Заявників представляв пан В.Бичковський з м. Міусинська. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - паном Юрієм Зайцевим.

3. 8 листопада 2005 року Суд вирішив направити на розгляд до Уряду України скарги заявників за п. 1. статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, винесених на користь заявників. Суд вирішив відповідно до п. З статті 29 Конвенції розглянути заяву щодо її прийнятності та суті одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявники народилися у 1933, 1953, 1946 та 1968 роках відповідно та проживають у місті Красний Луч Луганської області.

5. Обставини справи, надані сторонами, можуть бути викладені таким чином.

6. В різний час заявники подали цивільні позови до Краснолуцького міського суду Луганської області про стягнення з ДВАТ шахта "Краснокутська" ДП ДХК "Донбасантрацит" (далі - Компанія) заборгованості із заробітної плати та інших виплат.

7. 5 березня 2001 року Краснолуцький міський суд присудив на користь першого заявника сплатити 8906,23 грн (1).

(1) Приблизно 1799,34 євро.

8. 21 лютого 2001 року Краснолуцький міський суд присудив на користь другого заявника сплатити 1881,63 грн (1).

(1) Приблизно 380,23 євро.

9. 14 червня 2000 року та 8 лютого 2001 року Краснолуцький міський суд присудив на користь третього заявника сплатити 1548.42 (2) та 417,53 грн (3).

(2) Приблизно 296,17 євро.

(3) Приблизно 83,10 евро.

10. 21 травня 2001 року Краснолуцький міський суд присудив на користь четвертого заявника сплатити 2843,41 грн (4).

(4) Приблизно 573,29 євро.

11. Рішення, винесені на користь заявників, набрали законної сили, і виконавчі листи були передані до відділу державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції (далі - виконавча служба) на виконання.

12. Ухвалою Господарського суду Луганської області (далі - господарський суд) 13 серпня 2002 року порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

13. Ухвалою господарського суду від 4 лютого 2003 року провадження у справі про банкрутство компанії було закрито у зв'язку з затвердженням мирової угоди.

14. Перший, другий та четвертий заявники отримали присуджені їм суми, які виплачувались частинами. Останні виплати були здійснені у серпні 2005 року. Третій заявник отримав належну йому заборгованість за рішеннями суду від 1 червня 2000 року та 8 лютого 2005 року у серпні 2004 року та у серпні 2005 року відповідно.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

15. Відповідне національне законодавство викладене в рішенні у справі "Сокур проти України" (N 29439/02, пп. 17-22, від 26 квітня 2005 року).

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

16. Відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду Суд вирішив об'єднати заяви з огляду на їх спільну фактичну та правову основу.

II. ПРИЙНЯТНІСТЬ

А. Скарги за пунктом 1 статті 6 та статтею 1 Першого протоколу

17. Заявники скаржились на те, що органи державної влади в належний строк не виконали рішення Краснолуцького міського суду, винесені на їх користь. Вони посилались на пункт 1 статті 6 та статтю 1 Першого протоколу, у яких зазначено:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить його спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

18. Уряд не подав ніяких зауважень стосовно прийнятності скарг заявників.

19. Суд доходить висновку, що скарги заявників за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу стосовно затримки у виконанні рішень Краснолуцького міського суду порушують питання факту та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду по суті. Суд не вбачає жодних причин для проголошення цих скарг неприйнятними. Відповідно Суд повинен проголосити їх прийнятними.