Це рішення стає остаточним за обставин, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "В.С. проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 6 листопада 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 13400/02), поданою до Суду громадянином України паном В.С. (далі - заявник) 12 листопада 2001 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Голова палати задовольнив вимогу заявника не розкривати його ім'я (п. 3 правила 47 Реґламенту Суду.

2. Заявника представляла його дружина - пані Л.С., вчитель. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - пані В.Лутковською.

3. 2 липня 2003 року Суд вирішив направити скаргу заявника на комунікацію Уряду. Відповідно до положень п. 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився в 1953 році та проживає в с. Володимирівка Донецької області, Україна.

5. Заявник є працівником Державної шахти "Південнодонбаська" (далі - Шахта). 24 червня 1996 року заявник отримав виробничу травму.

6. У жовтні 1998 року заявник подав позов до Волноваського районного суду проти Шахти, вимагаючи відшкодування шкоди в зв'язку з отриманою травмою. 16 червня 2000 року суд частково задовольнив позов заявника.

7. 6 грудня 2000 року президією Донецького обласного суду було задоволено протест заступника голови Донецького обласного суду та скасовано рішення від 16 червня 2000 року. Справу було направлено на новий розгляд до Вугледарського міського суду.

8. 7 червня 2001 року Вугледарський міський суд визнав, що заявник зазнав виробничої травми, за спричинення якої відповідальною є шахта, та зобов'язав відповідача виплатити заявнику 37 465 грн 41 коп (1) як компенсацію та 800 грн (2) судових витрат. Суд також присудив заявнику щомісячну виплату в розмірі 162 грн 57 коп. (3) як компенсацію втраченої заробітної плати в період з 8 травня до 8 вересня 2001 року.

(1) Приблизно 6161 євро.

(2) Приблизно 132 євро.

(3) Приблизно 27 євро.

9. 6 серпня 2001 року відділом державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження на виконання рішення від 7 червня 2001 року.

10. Відповідно до інформації, наданої Урядом, рішення було повністю виконане. Заборгованість виплачувалась частинами: в період з квітня до грудня 2002 року та з серпня до грудня 2003 року заявник отримав загалом 10 227 грн (4), в 2004 році заявник отримав решту заборгованості за рішенням суду (27 238 грн (5)). Остання виплата була здійснена в травні 2004 року. Заявнику також було виплачено 800 грн як відшкодування судових витрат.

(4) Приблизно 1671 євро.

(5) Приблизно 1987 євро.

11. 1 червня 2004 року виконавче провадження було закінчено у зв'язку з тим, що рішення суду від 7 червня 2001 року було повністю виконане. Заявник жодного разу не оскаржував постанову виконавчої служби від 1 червня 2004 року. Однак заявник стверджує, що боржник до цього часу не виплатив йому залишок заборгованості в розмірі 515 грн 27 коп (6).

(6) Приблизно 85,88 євро.

12. У липні 2004 року заявник подав новий позов до Ворошилівського районного суду м. Донецька проти Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", вимагаючи компенсацію за значну затримку у виконанні рішення від 7 червня 2001 року. В ході провадження суд призначив судово-бухгалтерську експертизу для обчислення суми компенсації, яка належить заявнику. В своїх висновках від 14 липня 2005 року експерти зазначили, inter alia, що, окрім загальної суми, призначеної заявнику рішенням суду, сума в розмірі 515,25 грн залишається невиплаченою.

13. 1 листопада 2005 року суд частково задовольнив позовні вимоги заявника, оскільки відповідно до національного законодавства, чинного на той час, невчасно виплачена заробітна плата підлягає перерахунку за умови підвищення індексу цін більш ніж на 1 відсоток протягом відповідного періоду затримки. Суд також визнав, що заявник зазнав моральної шкоди в результаті тривалого виконання рішення, винесеного на його користь. Суд присудив заявнику суму в розмірі 8609 грн 88 коп. (7), яка включала 500 грн (8) як компенсацію моральної шкоди.

(7) Приблизно 1421 євро.

(8) Приблизно 83 євро.

14. 28 листопада 2005 року відділом державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження на виконання рішення від 1 листопада 2005 року.

15. 6 грудня 2005 року виконавчі провадження було закінчено відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

16. Рішення суду від 1 листопада 2005 року залишається невиконаним.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

17. Відповідне національне законодавство викладене в рішенні "Ромашов проти України" (заява N 67534/01, пп. 16-18, рішення від 27 липня 2004 року).

I. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

18. Суд зазначає, що після того, як справу було направлено на розгляд Уряду, заявник подав нову скаргу щодо невиконання рішення суду від 1 листопада 2005 року, винесеного на його користь.

19. У зв'язку з цим Суд повідомляє, що зазначена скарга стосувалась провадження, яке здійснювали державні органи, щодо отримання, inter alia, компенсації за затримку виконання рішення від 7 червня 2001 року. На думку Суду, існує зв'язок між цими двома провадженнями, який, однак, не є достатнім для подачі нової скарги в межах початкової заяви, поданої на чотири роки раніше і щодо якої сторони вже надавали свої коментарі (див. рішення "Пиряник проти України" від 19 квітня 2005 року, заява N 75788/01, п. 20). Таким чином, Суд вважає, що межі розгляду даної справи Судом обмежуються початковою скаргою. Однак Суд зважатиме на фактичний розвиток подій при розгляді цієї справи.

II. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ

20. Заявник скаржився на тривалість виконання рішення від 7 червня 2001 року. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу. Ці статті зазначають:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

А. Щодо прийнятності

1. Статус жертви заявника

21. Уряд стверджував, що заявник не може вважатись жертвою порушення Конвенції, оскільки йому було повністю виплачено заборгованість за рішенням суду. На підтвердження Уряд надає копії документів, серед яких платіжні доручення з датами та сумами відповідних виплат заявнику. Заявник заперечує проти цього, стверджуючи, що сума в розмірі 515 грн 27 коп. (85,88 євро) за рішенням суду від 7 червня 2001 року залишається невиплачена. На підтвердження він посилається на результати судово-бухгалтерської експертизи (див. пункт 12). Уряд стверджує, що надана Урядом інформація є вірною.

22. Беручи до уваги вищезазначені зауваження, Суд зазначає, що, не оскарживши рішення виконавчої служби від 1 червня 2004 року, яке підтверджує виконання в повному обсязі рішення від 7 червня 2001 року, заявник повністю визнав цей факт і не може тепер оскаржувати його до Суду (див. "Битківська проти України", N 5788/02, п. 17, від 4 жовтня 2005 року). Крім того, в своїй позовній заяві, поданій в липні 2004 року до Ворошилівського районного суду м. Донецька, він скаржився на тривалість виконання рішення і не вимагав стверджуваної невиплаченої суми. Таким чином, Суд робить висновок про те, що виконавчі провадження були закінчені в травні 2004 року, про що свідчать офіційні документи.