Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 25 вересня 2006 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Єгер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 21 лютого 2004 року,

враховуючи рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. 3 статті 29 Конвенції,

враховуючи надані декларації щодо досягнення мирного врегулювання у справі,

враховуючи зауваження, надані Урядом-відповідачем, та відповідь заявника,

після обговорення виносить таке рішення:

Заявник, п. Олександр Францевич Рінгіс, є громадянином України, який проживає в м. Красний Луч Луганської області, Україна. Його представляв п. Бичковський Владислав Миколайович з Міусінська. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженим, п. Ю.Зайцевим.

Факти у цій справі, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

У 2002 році заявник звернувся до Краснолуцького міського суду Луганської області з позовом проти ДП шахта "Алмазна" щодо належного йому вугілля. 24 липня 2002 року рішенням суду заявнику було присуджено 12 500 кг вугілля. 10 вересня 2002 року відділ державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції відкрив виконавче провадження.

Заявник повідомив, що рішення суду, винесене на його користь, не було виконано.

9 лютого 2005 року відділ державної виконавчої служби повідомив заявника про ліквідацію боржника відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 24 липня 2001 року. Пізніше відділ державної виконавчої служби повідомив заявника, що 29 жовтня 2002 року виконавчий лист був направлений до ліквідаційної комісії боржника для подальшого виконання. Сторони не надали інформацію щодо наступних дій у виконавчому провадженні.

Заявник скаржився на порушення п. 1 статті 6 Конвенції з огляду на тривале виконання рішення, винесеного на його користь. Наступні скарги заявника стосувались порушення права власності, передбаченого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.